В одній країні Сніголяндія.Була завжди сувора зима.Люди сиділи в хатах та дивилися на нудний сніг.Одного разу коли в іншій країні була весна світило лагідне сонечко.Люди раділи сонцю.Були веселі,життерадісні.Так вони раділи аж поки не настала зима.А в країні прийшло не очікуване сонечко.Люди раділи. Прийшла весна.Зима була дуже розлючена.Та не хотіла ніколи в житті бачити його.Ніччю коли світив місяць,а сонце спало вона підкралася та вхопила сонце швидко-швидко бігла та коли до бігла до темного замка вона закрила його.На наступний день люди дивувалися де поділося сонце.
-Я б хотів би потрапити в місто же живуть лише діти -Ти що, там взагалі нічого цікавого, ніхто нічого незнає... -Що? Ти пам'ятаєш наші дитячі роки. У нас було багато ігор. Ми раділи життю з усього. Ми могли радіти навіть з пальця. -Частково так, але ти незнаешь того що зараз. -А зараз мені потрібно кожен день ходити на роботу. -А тоді тобі треба було ходити в школу. Щось з тобою не те... -Мабуть кожен дорослий хоче потрапити в це місто, і побути дитиною. -Хоча ти правий. Цього хочуть усі дорослі. Але на жаль наврядчи це здійсниться. -Ну так...
