- Мене давно непокоїть одне питання.
- Яке?
- Невже ти можеш дивитися цей жах?!
- Що ти маєш на увазі?
- Ну, в даному випадку "Поле чудес".
- Ой, облиш. Мені взагалі немає різниці, що дивитися.
- А мені вже так воно набридло! Здається, оце ще моя бабуся дивилася, коли молода була.
- Ну тоді що мені дивитися по тому телевізору?
- Згоден, дивитися нема чого. Всі передачі - неначе спеціально зроблені для особливо тупих.
- Ха-ха-ха, щоб вони стали ще тупішими!
- Достеменно так. Ходімо краще на спортивний майданчик. Ти скільки разів можеш підтягнутися?
- Ну, разів шість або сім... Добре, вимикаю, ходімо.
Краще голий та правдивий, ніж багатий і беззаконний я повністю погоджуюся з цим твердженням, тому що якщо людина у погоні за багатством втрачає честь і совість, починає вважати себе вищим за інших, це дуже погано насамперед для самої людини. не все можна купити за гроші. не можна купити повагу людей, щиру дружбу, а гроші можуть як прийшли, так і зникнути - і з чим людина залишиться? звісно, "бідний" не означає автоматично "чесний", а багатий - "поганий". але якщо людина чесна та правдива, то життя у неї буде щасливішим - хоч вона й живе бідно. людину, у якої честь і совість, будуть поважати і любити, у неї будуть справжні друзі. я вважаю, що добре ставлення оточуючих - набагато більше багатство, ніж гроші, бо грошей можна раптово позбутися, а любові та поваги - ні. тому краще бути правдивим і жити чесно, може, й бідніше за тих, хто не має совісті, але більш щасливо. бо щастя теж належить до речей, яких не купиш ані за які гроші.
