Як зганяли козаки турків із нашої землі, то дійшли аж до того місця, де тепер оце Мала Катеринівка 1. І тут у широкій долині, над річкою, відбулася страшна битва.
Запорожці перебили стільки ворогів, що потекла кров потоками в річку і всю її зчервонила. Тільки невеликий загін турецький, втікаючи, встиг перебратися на лівий берег і зник у степу.
Кинулися наші було за втікачами, а коні не хочуть заходити в річку: бояться червоної води. Як уже не намагалися козаки перепливти на той бік — нічого в них не вийшло. Тоді їхній отаман сказав:
— Ну що ж, хлопці... Нехай уже буде ця річка границею з бусурманами — тільки не нашою, а кінською, бо, бачте, коні не хочуть далі йти... А ми ще й у степу знайдемо ворогів і звідти їх колись виженемо...
Так з того часу й прозвали річку Кінською. І, справді, колись була вона границею між Україною та Туреччиною.
1 Мала Катеринівка — смт. Запорізького р-ну Запорізької обл.
Вставні слова: 1. На мою думку, це найцікавіший роман з усіх. 2. Вона, на диво, виглядала дуже добре після довгого сну. 3. Страшно сказати, але він потрапив у аварію. 4. По-моєму, ми нещодавно робили цю вправу. 5. Іншими словами, він зробив те, що мав зробити.
Члени речення: 1. Йому було всеодно на мою думку. 2. Марічка дивилась на це диво великими очима. 3. Він вміє страшно сказати, аби залякати дітей. 4. Петро не зробив по-моєму, але зробив по-своєму. 5 . Він розповів ту ж саму історію, але тільки іншими словами.
