Объяснение:
Моє село
Маленька крапелька величної держави —
моє село, багато є таких!
Зазнало лиха, бідувань і слави
Воно живе і вічно буде жить!
Нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.
Що чумаки возили сіль із Криму й заїжджали часто у корчму. І що перший переселенець дав назву свою. Що княгиня Софія Кантимирівна правила нашим селом. Мала маєток, Роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. І церква теж була. І люди добр роботящі, умілі та тямущі. І пісня сходила із уст сама.
Мала Рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.
Це частина моєї рідної Вітчизни, покровителька батьківського роду, моя відрада і надія, мої сподівання і звертання. Село добрих і працьовитих людей, які прагнуть зробити його зручним і впорядкованим.
У ньому я народилася, пішла до школи, тут моя рідня, друзі і знайомі, тут і доля моя.
Дуже гарне село навесні, коли цвітуть сади, і влітку, коли будинки потопають у зелені і квітах.
Через усе село в'юнко в'ється, мов стрічка, бруківка-шлях, що єднає нас і місто Харків.
Я живу і снюся своїм селом, воно в мені, бо будить думку і гріє душу, дороговказ і майбуття моє.
Я уособлюю Малороганську землю, що повнить світлом наш небокрай, чесних, порядних людей і є дивом калиновим, чарами барвінковими...
Теза: Стереотип - це шаблон, який є необхідним у серійному виробництві, але не може бути застосованим у сфері людських стосунків чи оцінок. Сприйняття світу в рамках усталених уявлень дає спотворену картину дійсності, звужує коло можливостей людини й зводить нанівець будь-які спроби особистісного зростання.
1 аргумент. Моя думка грунтується на твердженні Арістотеля: "Жоден великий геній ніколи не існував без дотику божевілля". А божевілля - це відхилення від норми, чогось середньостатистичного. Всі відкриття в науці й мистецтві здійснені саме такими "ненормальними", які відмовилися від трафаретного мислення й спіймали Божу іскру.
Приклад з літератури. Протистояння нестандартного таланту і шаблонної посередності відтворює у романі "Диво" П.Загребельний. Самобутній геній Сивоок, порушуючи всі тогочасні закони мистецтва, творить неповторні мозаїки Софії Київської, які й сьогодні зачаровують нас. Він ігнорує правила укладання смальти, працюючи над образом Оранти, бо знаходить свій іб, який дасть кращий ефект. Міщило ж, хороший майстер, позбавлений дару власного бачення, чітко дотримується завчених методик, на його мозаїках камінці смальти ідеально підігнані, а кольори абсолютно відповідають тогочасним канонам. Коли ж до храму вривається сонце, Міщилова робота перетворюється на дзеркало, а Сивоокова Оранта виграє всіма барвами, зберігаючи чіткі контури.
Объяснение:
