Мало хто про це знає, але в мене є море. Безкрайнє й дуже глибоке. Моє море прозоре, іноді воно буває солоне, але зазвичай воно солодке. Саме так. Хоча солодких морів у природі не буває. Існують моря кольорові - чорне, жовте, червоне, біле. Чи моря мертві. А моє море - живе. І солодке. Коли я лягаю спати, воно тихенько шумить на вушко, огортає морським шумом, заколисує до сну. Іноді моє море штормить, вирує й б’є хвилями. Хлине потоками сліз. Отоді воно дуже солоне. І тоді мені солоно. Але так буває дуже рідко. Узагалі, воно мирне й спокійне. І дуже тепле. Море. В мені.
На двоступінчатому стилобаті встановлено прямокутний пілон з тесаного граніту заввишки у 2,20 метри. На пілоні встановлено бронзове погруддя.
У передній частині пілону вигравіюваний автограф Т. Г. Шевченка.