М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

1. Відокремленим уточнювальним членом ускладнене речення (розділові знаки про-
А Сонце золоту пряжу пряло на Дніпрі ав степу білими як молоко гречками
меди пахли (М. Коцюбинський).
Б Вродлива жінка ласкою прогріта лежить у літа осінь на плечі (Л. Костенко).
в Ззаду за в’язом лежала долі широка й зелена лука порізана закрутами річки
(М. Коцюбинський).
Г Адже ж я стомлений одноманітно-сірим холодним життям великого міста
(М. Івченко).
д Стоять ліси смарагдово-руді після дощу надовго крапелисті (Л. Костенко).
2. Уточнювальну обставину місця відокремлено в реченні
A Унизу, як величезне біле покриво, простяглася північна пустиня тундра
(М. Трублаїні).
Б Наперекір суховіям і чорним бурям, повсюди йде вона за людиною, заходя-
чи аж сюди, до самого мертвого моря, де, крім солі, уже ніщо не росте
(О. Гончар).
В І там мене ніхто вже не дістане, і срібен дощик йти не перестане
(Л. Костенко).
г Десь спереду гукнув паровоз і здригнулися вагони (А. Головко).
Д Другий сусід мій, Григорій Шиян, вирішив не покидати своєї хати
(О. Довженко).
3. Уточнювальний додаток відокремлено в реченні
A Дерева й корчі, повні зеленого листя, понамокали, понависали і здалеку
виглядали, як стіжки, копиці сіна, як гори (Б. Лепкий).
Б Море стояло тихе й гладеньке, як скло (І. Нечуй-Левицький).
в Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю, крім качок, у Тихона не піднімалася
рука (О. Довженко).
г Під ногами рипів дрібний пісок, наче залежаний сніг у сильний мороз
(Ю. Смолич).
д Мати-Вітчизна уособлення всіх матерів рідної землі (О. Сизоненко).
Прочитайте поданий текст і виконайте завдання 4-5 (розділові знаки пропущено).
(1) Серед багатьох провісників весни зокрема підсніжників сон-трави і пролісків квапливо
розправляє смарагдові листочки первоцвіт весняний (2) У народі їх називають ключами весни
якими відмикають землю щоб з'явилися квіти й трави (3) Найпоширеніша в Україні назва ряст
жовтий (4) У листках і квітках первоцвіту багато вітаміну С (5) Посадіть первоцвіт біля хати
обов'язково у затінку чи на городі бо він не менш цінний за цибулю моркву петрушку суниці
(За Л. Павленко)
4. Уточнювальний додаток відокремлено в реченні
А 1
Б 2
в 4
г5
5. Уточнювальну обставину місця відокремлено в реченні
А 1
Б 3
в 4
г 5
6. Установіть відповідність між видами уточнювальних членів і їх прикладами
в реченнях.
Види уточнювальних
членів речення
1 додаток
2 обставина місця
3 обставина часу
4 обставина дії
A Під ним, у долині, кипів холодний Черемош
Б Були тут старі й літні люди, та найбільшюрмилося молоді, особливо школярів
в Рівно, на повні груди, дихає степ
(І. Кириченко).
г Гафійка стояла зігнута, бліда, аж чорна,і тремтіла (М. Коцюбинський).
Д невдовзі, особливо в посушливі літа й суворі
зими, у колодязі часто не вистачало води
(В. Скуратівський).
7. Уведіть і запишіть три варіанти речення Набігла хмара чорна і закрила остан-
ній клапоть неба (Б. Лепкий), щоб воно містило:
1) уточнювальний додаток зі словом крім або зокрема
2) уточнювальну обставину місця
3) уточнювальну обставину часу

👇
Ответ:
lenasinyikovich
lenasinyikovich
13.11.2020

ответ:1. Уточнювальним членом НЕ УСКЛАДНЕНО речення (розділові знаки пропущено)

Г

А У Корчуватому, під Києвом, рік сорок другий, ожеледь, зима.

Б Там, у сузір'ї Саламандри, твій коханий бив тобі чолом.

В Коло самого дому, під вікнами, росли кущі жовтої акації купи мальви.

Г Під час лютих осінніх штормів на Чаїному знаходять собі притулок рибалки.

Д Високо в небі, у прозорому надхмар'ї, виблискували в променях сонця чайки.

2. Уточнювальним членом НЕ УСКЛАДНЕНО речення (розділові знаки пропущено)

Б

А На вулиці, під самими ворітьми, знявся над колодязем новий журавель.

Б У ясний день з високого берега можна побачити у відкритому морі чималий острів.

В Після музик, увечері, довго стояли Василь та Олександра під вербами й вели розмову.

Г Тут, на узліссі, розкіш була весняному вітрові й сонячному промінню.

Д Сто сімдесят років тому, в березні 1840 року, побачив світ Шевченків "Кобзар".

3. Уточнювальним членом ускладнено речення

Д Я колись мріяв стати льотчиком, ще в п'ятому класі.

Объяснение:

4,7(25 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
вера731
вера731
13.11.2020
Сьогодні людина стала дуже залежати від усього того, що її оточує. Колись людина була практично дикою, жила постійно на природі і була зовсім іншою, такою, якою не є зараз. У зв’язку з усім цим раціонально стверджувати те, що людина – це істота, яка здатна пристосовуватися до всього нового, зручного і корисного. Однією з відносно нових речей для людини є комп’ютер,  він з’явився у звичайних людей усього близько десяти років тому. 
Сьогодні завдяки комп’ютеру і іншим технологіям, пов’язаних з комп’ютером, можна робити практично все. Комп’ютер здатний задовольняти деякі базові потреби людини, наприклад, потреба в спілкуванні, потреба отримання інформації тощо. Всі ці потреби за до комп’ютера людина може задовольняти, навіть якщо вона не покидає власного будинку. Достатньо мати електрику, Інтернет на додачу, щоб не скучати, а іноді навіть і дуже цікаво проводити свої дні наодинці з комп’ютером.
Обов’язково варто сказати і про те, що людина використовує комп’ютер не тільки вдома для розваги, але й дуже часто на роботі. Для всіх людей в звичку ввійшло використання комп’ютера і великої кількості комп’ютерних програм, які роблять офісну роботу більш швидкою та ефективною. 
4,6(8 оценок)
Ответ:
228УЕБАН228
228УЕБАН228
13.11.2020
Чи є з-посеред людських чеснот прекрасніша й чистіша, аніж вірність у коханні? Переконана, що ні. Доказів цьому знаходимо чимало як у реальному житті, так й у творах мистецтва. Про це розказують народні пісні, про це оповідають легенди й перекази, на цьому наголошують письменники у своїх творах, про це знає кожен, хто колись кохав... Серед безлічі творів, присвячених вірності закоханих сердець, одним із найкращих, без сумніву, є повість видатного українського письменника XIX століття Г. Квітки-Основ'яненка «Маруся». Написаний у сентиментально-реалістичній манері, цей твір не залишить байдужим нікого. В основі сюжету — ідеальне й разом із тим нещасливе кохання Василя й Марусі. У повісті відображено глибокі й щирі почуття молодої пари, показано моральну чистоту і внутрішню красу цих двох молодих людей. А сам твір стає своєрідним гімном коханню й вірності закоханих сердець. Героїня твору — Маруся — наділена найкращими людськими якостями. Дівчина працьовита, сором'язлива, ввічлива, вірить у Бога, поважає батьків. Вона не ходить на вечорниці. Ніхто з парубків не сміє її зачепити, бо дівчина може так подивитися, що хлопець тільки «рака спече». Змальовуючи дівчину, Г. Квітка — Основ'яненко не боїться використовувати ані епітетів, ані порівнянь, бо красуня Маруся дійсно — таки ідеальна з усіх боків. Крім того, письменник широко застосовує народнопоетичну палітру для передачі глибокого й прекрасного внутрішнього світу дівчини. Таким чином авторові вдається створити узагальнений образ української дівчини, який увібрав усе краще, чим щира національна природа наділила українців. Інший герой повісті, який припав до серця Марусі, — Василь — також наділений багатьма позитивними якостями. Він і працьовитий, і завзятий, він веселий і красивий, він — «гроза» дівчат і відданий товариш хлопцям. Пишучи про юнака, Г. Квітка — Основ'яненко постійно наголошує на тому, що він розбишакуватий за натурою, але ця розбишакуватість не зла, не руйнівна, це швидше б самозахисту Василя, адже він виріс сиротою. Та не зачерствіло, не збідніло його серце в сирітських поневіряннях. Ні, у ньому найбільше місця залишилося добру й любові. Це читач починає розуміти з тих сторінок повісті, де описується весілля, на якому зустрічаються Василь і Маруся. Ба, навіть не вони зустрічаються, а їхні сором'язливі погляди, їхня боязкість виказати своє почуття любові, що зародилося зненацька, з першого ж погляду... І запалали їхні серця так, немов два самотні й незахищені дерева в степу від жагучої блискавки під назвою «кохання»... Г. Квітці — Основ'яненку вдається вражаюче передати той серпанок романтики й обережності, у якому Василь і Маруся творили своє кохання. Та й було від чого берегти: від злих людей, від Марусиних батьків, що ніколи б не погодилися віддати свою зіроньку Марусю за сироту Василя. Адже це — пряма дорога до біди: пострижуть хлопця в рекрути, та й знай як звали. А дівчина? Ні вдова, ні дружина, а так — одна в полі билина. Але кохання знаходить вихід із цієї ситуації: поступово Василь зазнайомлюється з батьками Марусі. Його добре серце й працьовита вдача прихиляють серця старих людей. А тому, коли молодята відкривають свою таємницю, батьки майже погоджуються благословити дітей, та для цього Василь має заробити грошей, щоб відкупитися від рекрутчини... Та не судилося юним серцям з'єднатися. Розпрокляте сирітство, триклятущі гроші! Бодай би вам не було добра! За що ви покарали любов, чистішої за яку не було у світі?! Василь від'їздить на заробітки, а Маруся тужить за ним, побивається. Ще прощаючись зі своїм милим, вона відчувала щось лихе, віщувала собі смерть, бо розставалися на кладовищі. А хлопець заспокоював її, бо такого не може бути, адже вже ось, скоро-скоро вони поберуться, тільки-но він повернеться. Та знало серце дівоче, що пророкувало. За декілька днів до жаданої зустрічі з коханим Маруся захворіла... і згоріла. Швидко, як свічка... Зустрічала свого судженого у весільному вбранні. Та втіхи від того нікому, бо красива й молода лежала Маруся в труні. Не дочекалося вірне дівоче серце щастя, як не зустріло й серце юнака того, чого прагнуло найбільше — іскристих очей Марусі, її усміху, її дотику, її слів, що ллються, мов джерельце говорить. Не судилося... Останні сторінки Квітчиної поеми про любов і вірність сердець не читаються без сліз. Завершальний акорд повісті — схимництво й смерть Василя — стають офірою коханню, тим болючим вінцем вірності коханій. Життя без неї неможливе. Хлопець іде за нею, вирушає шукати ту частину серця, без якої його власне — болюча рана, незагойна, невиліковна, вічна. Вони зустрінуться! Десь там, у Господній господі, бо вірність має бути винагородженою... Я знаю це, вірю в це, бо немає нічого величнішого й прекраснішого в цьому світі, ніж вірність!
4,6(92 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ