Завдання. Спочатку переписати односкладні речення, а потім двоскладні. У кожному з речень підкреслити граматичну основу. 1. Односкладні речення.
2. Двоскладні речення.
Щиросердне Боже слово зберігає наша мова у своїй скарбниці. (Д. Білоус.)
Від теплого слова і лід розмерзається. (Нар. творч.)
Не вмре слівце моє смагляве! (П. Перебийніс.)
Люблю легенди нашої родини. (Л. Костенко.)
Будь господарем своєму слову. (Нар. творч.)
Слово. Перед ним упади на коліна. (М. Данько.)
Удар забувається, а слово пам’ятається. (Нар. творч.)
Буду я навчатись мови золотої. (А. Малишко.)
Умій сказати, умій і змовчати. (Нар. творч.)
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш. (Нар. творч.)
Не вмістити слів скарбницю в товстелезнім словнику. (С. Коваль.)
Любіть свою мову! (В. Сосюра.)
У темному лісі, в глибокому яру спали два вітри.
Ласкавий Вітер — хлопець з синіми очима. А холодний Вітри на — дід з колючою бородою.
Прийшла зима. Сонечко не могло піднятися високо над земний. Зашуміли тривожно верховіття дерев. Прокинувся в глибокому яру холодний Вітрюга. Встав, вийшов з лісу. Застогнала хуртовина. Йде по землі холодний Вітрюга, замерзають річки, гуде хуртовина.
Та ось піднялося сонечко вище над землею. Заболіла спина у холодного Вітрюги. Поплентав він у темний ліс, заліз у глибокий яр.
Прокинувся ласкавий Вітер, вийшов з лісу.
Засміялося сонечко, потекли струмки, зацвіли квіти, зашуміли трави.