1. Вона прийшла, заквітчана і мила, (відокремлене означення) і руки лагідно до мене простягла. 2. На сто думок замислена Полтава вербові гриви хилить до води. 3. Сади, омиті музикою згадок, (відокремлене означення) ковтають пил міжселищних доріг. 4. Тут ніжна осінь, мрійна та м’яка, на кольори багата, розмаїта. (відокремлені означення) 5. Веде нас мрія, ніжна й строга, (відокремлене означення) і підросли малі сини. 6. Шишкою, вкритою туманом, (відокремлене означення) долиною верталися додому . 7. Зморений страхом, безсонням і холодом, (відокремлене означення) Олег заснув. 8. Ті слова, сміливі й пекучі, (відокремлене означення) здіймали в голові рої думок.
(відокремлене означення підресли )
Може здатись, що у наш час вірність слову не надто важлива. Особливо сильно це відчувається в соціальних мережах, де блогери щось рекомендують і обіцяють, а потім не виконують, а також в рекламі, яка пропонує безліч варіантів найрізноманітнішого товару, якість і дієвість якого іноді виявляється зовсім відмінною від заявленої. Та я вважаю, що людина цінна, коли її слова збігаються з її діями.
Віддавна існують відомі приказки: дав обіцянку – виконуй, не кидай слів на вітер, дав слово – тримай та інші. Людину, яка говорила правду і відповідала за свої слова поважали завжди. Саме в словах народжувалась репутація людини про саму себе та про інших. Якщо людина говорила забагато і неправдиво – їй не довіряли і не дослухались, якщо ж навпаки – підтверджувала свої небагаточисленні слова ділом, то їй вірили і доручали різного роду справи. Так було в усі часи і мені б хотілось, щоб так було завжди.