Люди народжені для щастя! Не для болю, втрат та страждань, а саме для щастя.
І всі ми, без сумніву, хочемо бути щасливими. Щоправда, у кожного своє розуміння щастя: для когось це рідні люди, хтось щасливий, бо має улюблену роботу чи заробляє багато грошей, когось щасливими роблять розваги з друзями. Також є люди, які стають щасливими, знайшовши Бога.
Як на мене, їхнє щастя є найміцнішим, бо одного дня ми можемо втратити славу, гроші, друзів чи навіть рідних, а Бога ми не втратимо ніколи.
Однак дуже часто буває, що люди, які люблять та слухають Господа, не відчувають радості від свого життя. Обставини складаються настільки несприятливо, що це краде у нас душевний мир та гармонію. Ми миримося з тим, що немає для нас щастя на землі, а одні лише випробування. Що головне, ми кажемо, що це така Божа воля і Він хоче, щоб ми терпляче ходили з сумними обличчями, нічому не радіючи. Але чи справді це так? Чи справді наш люблячий Батько хоче, щоб ми були нещасними та приреченими на неприємності? Невже Ісус, який віддав своє життя на хресті для нашого порятунку, запланував для нас сіре безрадісне життя, яке часто є тягарем?
Нам слід подумати над цим, прислухатися до свого серця, в якому живе Бог, та зрозуміти, що Він занадто сильно нас любить, щоб не бажати нам щастя. Будь-яка людина, люблячи когось, бажає йому тільки найкращого, то чому ми сумніваємося, що наш Отець хоче, аби ми раділи.
Користь від їжака досить велика. Будучи переважно комахоїдних тварин і, володіючи великим апетитом, він знищує безліч садових шкідників: слимаків, травневих хрущів, волохатих турунів, гусениць непарного шовкопряда і багатьох інших. Проте їх величезний апетит, особливо після зимової сплячки, спонукає в умовах недостатньої кількості звичної їжі, харчуватися яйцями домашньої птиці, або поїдати маленьких пташенят.
Знайденого на узбіччі дороги або в лісі їжака не варто приносити додому, так як їжаки є рознощиками багатьох небезпечних для людини інфекцій: дерматомікоз, жовта лихоманка, сальмонельоз, лептоспіроз, сказ. Крім того на їжаках у великих кількостях виявляють кліщів, яких вони збирають колючками з трави, але дістати самостійно через особливості і густоти покриву, не може. Однак ця особливість їжаків використовується в дослідницьких цілях, для визначення ступеня зараженості лісу кліщами. З цією метою введена спеціальна одиниця вимірювання - еже-годину (скільки кліщів зібрав на себе їжак за годину пробігу по лісі).
Таким чином, можна зробити висновок, що їжаки корисні, але на відстані.
Буває, що зимі потрібно всього кілька годин, щоб вступити у свої права - за ніч укриє снігом землю, будинку, даху, дороги, лісу, поля. І всі ми радуємося, що зима наступила й все белим-бело. Нам здається, усі задоволені, що всі приховано під снігом. А от птахам, напевно, нерадісно. Де ж тепер їм брати корм? І холодно, і голодно птахам, нашим пернатим друзям. На гілках і проводах сидять, нахохлившись, прилітають ближче до людського житла в надії, що тут знайдуть хоч якусь годівлю Хто ж може до неборачкам-птахам? Тільки ми, люди. Тільки ми вміємо робити годівниці. Тільки ми можемо розвісити їх на околишніх деревах і насипати в них зернятка й хлібні крихти. Довідайтеся, які птахи живуть у вашій місцевості, які в них звички, який корм вони їдять. Можна зробити годівницю й повісити у дворі, у найближчому парку, саду або в лісі. Можна влаштувати годівницю в себе на балконі або за вікном. Спочатку птахи будуть боятися підлітати до неї, але потім звикнути й ви можете гати, як вони весело скльовують зернятка з дерев'яної дощечки, що ви поставили для них. У дощечки повинні бути бортики, щоб корм не зсипався й дах, щоб його не заносило снігом Що можна насипати в годівницю крім хлібних крихт? Просо, овес (можна навіть геркулесовую крупу), пшеницю, кукурудзу. Дуже люблять пташки гарбузові й соняшникові насіннячка. Для синичок підвісьте на мотузочці шматочок сала. Вони впиваються коготками в нього, розгойдуються на ньому як на гойдалці й одночасно клюють його. Виглядає це дуже забавно. Якщо пташки помітили вашу годівницю і їм сподобалося частування, то вони будуть прилітати в цю пташину їдальню регулярно. Не забувайте підсипати їм корм частіше, буде дуже кривдно, якщо вони прилетять, а їжі немає. Зробивши хоча б одну годівницю, ви до декільком птахам протриматися в холодні місяці. Звичайно, вони не зможуть сказати вам " ", адже вони не вміють говорити. Але вони однаково будуть дуже вдячні
Люди народжені для щастя! Не для болю, втрат та страждань, а саме для щастя.
І всі ми, без сумніву, хочемо бути щасливими. Щоправда, у кожного своє розуміння щастя: для когось це рідні люди, хтось щасливий, бо має улюблену роботу чи заробляє багато грошей, когось щасливими роблять розваги з друзями. Також є люди, які стають щасливими, знайшовши Бога.
Як на мене, їхнє щастя є найміцнішим, бо одного дня ми можемо втратити славу, гроші, друзів чи навіть рідних, а Бога ми не втратимо ніколи.
Однак дуже часто буває, що люди, які люблять та слухають Господа, не відчувають радості від свого життя. Обставини складаються настільки несприятливо, що це краде у нас душевний мир та гармонію. Ми миримося з тим, що немає для нас щастя на землі, а одні лише випробування. Що головне, ми кажемо, що це така Божа воля і Він хоче, щоб ми терпляче ходили з сумними обличчями, нічому не радіючи. Але чи справді це так? Чи справді наш люблячий Батько хоче, щоб ми були нещасними та приреченими на неприємності? Невже Ісус, який віддав своє життя на хресті для нашого порятунку, запланував для нас сіре безрадісне життя, яке часто є тягарем?
Нам слід подумати над цим, прислухатися до свого серця, в якому живе Бог, та зрозуміти, що Він занадто сильно нас любить, щоб не бажати нам щастя. Будь-яка людина, люблячи когось, бажає йому тільки найкращого, то чому ми сумніваємося, що наш Отець хоче, аби ми раділи.