Дружба, що ж це таке? Цим питанням не одне покоління задаються люди. На цю тему написано багато художньої літератури та знято фільмів. Але, мені здається, що до кінця відповісти на це питання не вдалося нікому. Може, це тому, що для кожного своє поняття цього слова.
Є дуже багато хороших цитат, наприклад: «Друг пізнається в біді» або: «Дружба — це любов без крил».
Всі ці висловлювання правильні, але жодне з них не відкриває до кінця всієї суті дружби. Адже існує багато випадків, коли в біді допомагають абсолютно незнайомі люди і потім, ми ніколи більше з ними не бачимося. І прихильність буває до людини, яку важко назвати другом, швидше приятелем або знайомим.
Моє розуміння дружбиЯ, напевно, теж не зможу повністю пояснити, що для мене означає слово «дружба». Це не означає, що друга у мене немає. Просто я не зможу до кінця і чітко сформулювати своє розуміння одного і дружби.
Перш за все, я думаю, що друзів не буває декілька, друг може бути один, в рідкісному випадку два.
Тому що дружба вимагає душевних зусиль і співпереживання. Це, такий закон дружби — скільки даєш сам, стільки й віддається тому. На одного завжди можна покластися. Я думаю, покластися на нього можна не з точки зору, що друг візьме і вирішить сам всі мої проблеми. Просто друг завжди буде на моєму боці і навіть якщо я вчинив неправильно, помилився, друг підкаже як можна найкраще вийти з ситуації, що склалася. Друг завжди скаже правду, навіть якщо мені буде неприємно її слухати, то є друг повинен бути чесним і щирим.
Хто такий другМожна нескінченно довго розмірковувати на цю тему і так її і не розкрити. Мені здається, друг — це та людина, яка знає про мене все, знає мої достоїнства і недоліки, хороші і погані думки і при цьому все одно любить мене і готовий не звертати уваги на негативні сторони.
Хлібна діжка — це родинний оберіг. її не годилось використовувати з іншою метою, окрім свого прямого призначення.
Руками легко виплескували круглу хлібину, клали її на рушник, потім на ясеневу лопату клався капустяний листок, притрушувався борошном і лише тоді на нього переносили хлібину. Спритно шугали лопату в гаряче черево печі, потім піч затуляли заслінкою.
Про все це мені розповідала моя бабуся, яка мешкає в селі на Полтавщині.
Зараз жінки не випікають хліб, бо можна його купити у будь-якому магазині. Але уявити собі хоч один день без хліба неможливо. Він потрібний і на сніданок, і на обід, і на вечерю, і на святковому столі.