Відповідь криється в самому висловлюванні,адже ни відкривши свою душу,сердце "відполірувати" розум не можливо порозумітися із суспільством. як багато людей,в наш час,дуже часто закриваються в собі,задля того щоб зрозуміти,осмислити свої помилки,поведінку,вчинки. але можна так надовго закритися,що не встигнеш оком змигнути як відцуєш - час плине без тебе,і намагаєшься наздогнати,та марно треба його наздогнати і як найшвидше. але моя думка така - треба менше закриватися в собі,і більше віддаватия світові: почуттям,емоціям,думкам в решті-решт. і з рештой зациклившись у собі можна так самому і залишитися. потрібно якось розважати себе гулять з друзями,більше часу проводити з близькими людьми,ніколи не нехтувати їхньою увагою,читати по більше книг - ну це,звісно,залежить від самої людини: что на скільки в цьому зацікавлений. отже,на мою думку відповідь заключається у самому питанні - "щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе, ходитимеш у темряві"
Значення слів, мовлення неможливо переоцінити. Саме за до мови — в її письмовій чи усній формі — ми спілкуємось, не тільки повідомляючи інформацію, а й виражаючи емоції, почуття, фантазії. У мови безліч функцій, починаючи від простого обміну інформацією і закінчуючи молитвою, адже вони теж творяться за до слів.Осмислити функції мовлення, правила вживання мови намагалися протягом сторіч і тисячоріч.Філософ Софокл жив задовго до початку нашої ери, але, як бачимо, і в ті часи замислюватися над мовленням, бесідою людей. «Багато говорити і багато сказати — не одне й те саме» — це висловлювання є чи не найвідомішим афоризмом давнього філософа. Аби усвідомити усю мудрість і правильність цих слів, достатньо просто звернутися до життєвих прикладів, озирнутись довкола.Наприклад, серед моїх друзів є дівчинка, яка постійно говорить. Це просто нескінченний потік слів, вона буквально ніколи не замовкає. Що саме вона говорить, про що розповідає? Якщо я намагатимусь згадати, що вона говорила під час останньої нашої зустрічі, а говорить вона постійно, мені не вдасться згадати, мабуть, жодної теми. Бо вона говорить про все на світі й одночасно ні про що. До речі, тут варто згадати мого батька. Він говорить дуже мато, але коли висловлюється, завжди добирає найзрозуміліші слова, переходи між думками в нього дуже точні і лаконічні. Йому вдається в кілька речень вкласти такий зміст, що всі не тільки уважно його слухають, а й замислюються на кілька хвилин, перш ніж відповісти. Бо ставлення батька до слів (а він завжди дотримується свого слова і ніколи не кидає слів на вітер!) ніби поширюється на всіх, з ким йому доводиться спілкуватися. І це, дозволю собі сказати, дуже і дуже корисний вплив.Мені раптом спаю на думку, що цінність слів зворотно пропорційна їх кількості. Тобто що більше слів, то вони «дешевші», коли ж їх небагато, але всі вони виважені, наповнені змістом, то і вартість їх висока.Мене дуже цікавить усе, пов'язане із мистецтвом переконувати, правилами побудови усного виступу чи просто бесіди, мовний етикет і подібні теми. Я із задоволенням читаю книжки на цю тематику. Власне, навіть з одного афоризму можна почерпнути не менше мудрості, ніж із цілої книжки. Таким є висловлювання Софокла. У майбутньому я обов'язково спробую користуватися цим принципом у своєму повсякденному спілкуванні, щоб не говорити марно і не знецінювати цього неоціненного дару — людських слів.
Відповідь:разом
Пояснення: