ОбъяснеУсмішка... Я б назвав її ще одним чудом світу. Адже вона така загадкова, вражаюча, захоплююча, яскрава! Усмішку ніхто не може розгадати, та кожен її бачить і дарує.
Одного разу, спілкуючись в Інтернеті, я почув, що кожна усмішка має свою історію. Як це не дивно, та тут багато чого можна взяти для себе. Але хотілося б поділитись і з вами своїми враженнями від дарованої людині усмішки, її історією...
Щира усмішка є виявом любові, і немає значення, яка вона - братерська, дружня чи коханої особи. Вона приносить неабияку радість, тепло, любов (інколи явну, інколи приховану) ближньому. Ця усмішка залишиться в серці назавжди і буде незабутньою миттю протягом життя, а може, й вічності. Однак сила усмішки є ще більшою. Часто ми здивовані своїм різким покращенням настрою, але явних причин не бачимо.ние:
Объяснение:
Офіці́йно-ділови́й стиль (ОДС) або Канцеля́рський ділови́й стиль — функціональний стиль літературної мови, який унормовує оформлення ділових паперів, слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності. Головна ознака офіційно-ділового стилю — офіційність.
1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об'єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.
2. Цей стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб'єктивної оцінки тощо) використовується в документах, законах і в письмових договорах.
3. Діловий текст характеризується як рівнем стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керувального слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).
4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.
Відокремлюються означення виражені дієприкметниковим зворотом, які стосуються особового займенника, якщо означення відділені від означуваного слова іншими членами речення, коли поширені означення стоять після означуваного слова, означення мають відтінок причини, два і більше одиничних означень стоять після означуваного слова, перед яким уже є залежне від нього означення