Згаяний час – то втрачений скарб
Час навіть не біжить, а пролітає кулею повз нас. Минуле не наздоженеш і не повернеш, майбутнє занадто примарне, щоб бути справжнім. Все, що ми маємо – це теперішнє, дорогоцінні хвилини, відведені нам для життя, тому повинні витрачати час правильно, не розкидаючись годинами чи секундами.
Щодня людина отримує безліч хвилин, аби зробити крок назустріч своїм мріям: написати оповідання, намалювати картину, вишити візерунок для бабусі чи спекти смачний торт для мами. Обійняти брата, приголубити сестру, сказати рідним, наскільки вони дорогі. Прочитати гарну книгу, помилуватися світанком чи заходом сонця. Але на що насправді витрачає свій безцінний скарб людина?
Просиджує годинами перед телевізором, дивлячись одноманітні телепередачі і серіали, марнує час на соціальні мережі замість гуляти з реальними друзями. Витрачаючи свій найдорогоцінніший скарб, не отримує взамін знання чи насолоду, не збагачує внутрішній світ.
У будь-які часи знаходилися сміливі люди, які щиро прагнули до об’єднання українського народу, до збереження української державності. Дуже довго це не вдавалося, та українські поети і письменники не раз торкалися цієї теми та відображували її у своїх творах. Одним з перших в українській літературі питання боротьби українського народу за свободу та незалежність торкнувся талановитий український письменник Пантелеймон Куліш. Герої його творів перші перенесли боротьбу проти зовнішніх ворогів на внутрішніх і направили свої зусилля на здобуття релігійної, політичної та національної свободи й незалежності.
У романі П. Куліша «Чорна рада» ми ігаємо різні погляди на незалежність та соборність України. Наприклад, в образі Сомка автор відображує власний ідеал українського гетьмана, розумної, талановитої, освіченої людини, здатної об’єднати всі українські землі сильною рукою і створити могутню державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на погляд головного героя, треба було утвердити панування старшин, які б тримали голоту в покорі, та встановити в країні мир, піднести її освіту і культуру.
Але, на жаль, тогочасна влада була проти і потрібні були дипломатія та хитрість, а найголовніше — вміння згуртовувати навколо себе однодумців. Слід зазначити, що Сомка зрадили саме його полковники, у яких він був упевнений. Крім того, треба було подумати про встановлення хоч якоїсь соціальної справедливості і полегшення становища трудового народу. На жаль, усього цього у славного наказного гетьмана не було, тому він і програв та поплатився своїм життям за нереальну ідею.
Гине полковник Шрам, палкий прихильник об’єднання окремих частин розрізненої України, прихильник становлення міцної гетьманської влади і створення автономної республіки. Дивним чином його патріотизм поєднався з поверхневим ставленням до пересічних українців, зокрема запорожців. Про який же мир у цьому випадку може йти мова, коли пересічні українці в результаті кровопролитних воєн не можуть отримати нічого, окрім нового тиску з боку можновладців?
І козацька старшина, і запорожці, і простий народ, як уже часто бувало на нашій рідній землі, виявилися занадто довірливими до фальшивих обіцянок представників влади, до обіцянок чергового претендента на булаву українського гетьмана і чин російського уряду. В епоху, яку відтворив у своєму романі «Чорна рада» П. Куліш, посилився гніт поневоленого українського народу, тиск північних сусідів, кривавий розбрат, а крім того, нехтувалися усі права, які були здобуті у визвольній боротьбі наших співвітчизників проти польської шляхти.
Объяснение: