Чесно кажучи, важко писати про щастя, коли ти не знаєш, що це таке. Щастя – це поняття, що означає моральний стан людини , який відповідає найбільшому внутрішньому задоволенню умовами свого життя. На мою думку, щастя це-казковий птах, спіймати якого мріє кожен. Ми всі по-різному уявляємо його.
Щоб бути щасливим,необхідно постійно налаштовувати себе на позитивні емоції, уміти радіти найменшій дрібниці. Звичайно ж, кожна нормальна людина не може бути щасливою щохвилини. Кожен своє щастя будує по-своєму.
У кожної людини бували дні, коли він радів, і коли сумував. А також, був день, після події якого, довго не можна було його забути. І у мене є такий день, який більше всіх мені запам'ятався, як найяскравіший і щасливий день в моєму житті.
Найкращим днем в моєму житті був день мого народження. Тому що з цього моменту я почав (почала) свій життєвий шлях. Життя дається людині для того щоб він прожив її не дарма. Як свідчить цитата: "Життя безглузде і ми самі вирішуємо, яким змістом її наповнити". Це найцінніший подарунок, який дається людині - життя. Її можна прожити не ризикуючи, спокійно і тихо, не залишивши про себе сліду в історії. Але можна не боятися йти до своєї мети. Потрібно тільки намагатися її розвинути.
Сказати більше нічого, потрібно робити і тоді мета стане ближче і мої майбутні діти зможуть сказати, що їх батько жив недарма.
Відповідь:
У наш час стали дуже розповсюджені соціальні мережі, за до яких люди можуть спілкуватися один з одним на відстані, при цьому не будучи знайомими особисто. Кількість цих мереж збільшується з кожним роком, також збільшуються і розширюються можливості таких веб-сайтів: можливість спілкуватися за до веб-камер, мікрофону.
Та все ж таки я вважаю, що Інтернет не може повністю замінити живе спілкування. Бо ми потребуємо присутності людей поряд, хочемо відчувати людину, її емоції, почуття. А чи можна це відчути через Інтернет? Ні. Адже, не маючи змоги спілкуватися з людиною «вживу» ми не зможемо зрозуміти, пізнати її повністю.
Але, з іншого боку, деяким людям простіше спілкуватися через Інтернет. Вони знаходять у цьому шлях до спілкування з людьми, адже соромляться себе реального. Такі люди часто живуть віртуальним життям. Деякі навіть створюють себе нового, змінюючи долю, звички, фото… Вони стають такими, якому не можуть бути в реальному житті. На мою думку, такі люди просто бояться бути «відкинутими» в реальному житті, вони бояться відкриватися іншим, бояться образ оточуючих та їхньої зневаги.
Отже, я вважаю, не слід занадто захоплюватися віртуальним життям. Воно, звичайно, цікаве і захоплююче, але ніколи не замінить дійсності.
Пояснення: