Объяснение:1. Мова - душа кожної національності, її святощі, її най-
цінніший скарб (І. Огієнко). 2. Мова - це не просто б
спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибин-
ні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять,
найцінніше надбання віків. Мова - це ще й музика, мелодика,
фарби, буття, сучасна, художня, інтелектуальна і мисленнєва
діяльність народу (О. Гончар). 3. Мова - духовне багатство
народу (В. Сухомлинський). 4. Мова - це глибина тисячоліть
(М. Шумило). 5. Мова - це система знаків фізичної природи,
що виконує пізнавальну й комунікативну функції в процесі
людської діяльності (3 посібника). 6. Мова є системою знаків, що виражають ідеї, а тому її можна порівняти з письмом, з азбукою для глухонімих, із символічними обрядами, із формами ввічливості, із воєнними сигналами тощо (Ф. де Соссюр)
При словозміні та словотворенні (при відмінюванні слів і утворенні нових) відбувається:
1. Чергування приголосних г, к, х з ж, ч, ш: у кличній формі: юнак — юначе, козак — козаче, друг — друже, луг — луже;
у дієслівних формах: кликати — кличу, берегти — бережу, колихати — колишу, ткати — тчу;
в іменникових формах: вухо — вушей, око — очей; при творенні слів: рука — ручка, нога — ніжка, книга — книжка, друг — дружба, знак — значок, міх — мішок, берег — побережжя, всякий — всячина, рука — рушник, жінка — жіночий, пісок — піщаний, запах — запашний, пастух — пастушка, Ольга — Ольжин, сміх — смішний — смішити, рух — рушати, ворог — ворожий, гнати — жену, тітка — тітчин.
Я купив малесеньку діжечку.