Не дочекавшись кінця зими, тендітні і вишукані перші весняні квіти пробуджуються від довгого зимового сну. низькі температури для них не страшні, їх цибулини навіть в сильно замерзлому ґрунті. наукова назва підсніжника білосніжного – галантус (galanthus nivalis), що дослівно можна перекласти як – «молочна біла квітка». налічується близько 18 видів підсніжників, які ростуть в дубових і мішаних лісах. підсніжник – зимостійка, дрібно-цибулинна рослина, що належить до сімейства амарилісових. рослина невисока, в середньому 8-20 сантиметрів, з плоскими лінійними листками, що з’являються одночасно з квітконосом. квітка поникла, за формою нагадує дзвіночок. пелюстки і чашолистки у квітки розрізнити неможливо. видно лише шість чисто-білих часток оцвітини: три зовнішні – довгі, еліптичні і три внутрішні, більш короткі, клиновидні, з зеленою плямою у вершині, видні тільки в розкритому бутоні. плід підсніжника – м’ясиста коробочка, округлої форми з трьома стулками, в яких зріють нечисленні насіння. соковитий придаток на насінні приваблює мурах, які розтягують насіння, тим самим поширюючи рослини підсніжника білосніжного.
Книга — це скарбниця знань, яка містить духовні надбання багатьох попередніх поколінь. У моєму житті книга завжди посідала важливе місце. Я пам'ятаю враження раннього дитинства, коли я познайомився зі своїми першими книжками — українськими казками — які мені читала мама. Згодом, навчившись читати, я відкрив для себе захоплюючий та дивовижний світ, який дарують нам книги. Які це прекрасні відчуття — розгорнувши милі сторінки, поринути у світ, який створив письменник своєю майстерністю, слідкувати за життям улюблених персонажів, вболіваючи за них та майже зливаючись з ними.
Книги — морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. (І. Франко)
Коло моїх читацьких інтересів досить широке, але найщиріший відгук у моїй душі мають твори українських письменників. Вразив мене роман Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
