Запитайте у різних людей, що робить їх щасливими, від чого вони отримують найбільше задоволення, - і ви отримаєте купу найрізноманітніших відповідей. Дехто відверто скаже: мене роблять щасливим гроші, достаток, багатство. Справді, якщо весь час думаєш про те, як нагодувати сім"ю або заплатити за квартиру, щасливим бути важко. Так само і зі мною. Я не прагну набити повні кишені хрусткими купюрами, але для мене важливо мати певну суму грошей, щоб почуватися впевнено.
Мене робить щасливим відчуття, що мої близькі люди здорові і не потерпають від якогось нещастя, що в них усе гаразд, що вони посміхаються.
Але справжнє відчуття щастя до мене приходить тоді, коли я зустрічаюся зі своєю коханою дівчиною. Ця людина мені дуже дорога, бо розуміє мене і відповідає взаємністю на мої почуття до неї. Це мене окрилює, прямо підносить над землею, дарує впевненість у своїх можливостях, викликає справжню ейфорію і надихає на нові досягнення, аби подобатися їй ще більше.
Я думаю, навіть переконаний, що без кохання щасливою не може бути жодна людина.
Похід в ліс
Сьогодні я ходила з татом до лісу. Мій тао полюбляє вибиратися на природу, бо він каже , що природа- це найкрасивіша річ на нашій планеті і я абсолютно з ним погоджуюся.На дворі весна , тому цікаво ігати, як природа прокидається від довгого сну.
Ще не розквітлі Підсніжники пробивають собі шлях до сонячного сяйва. Пташки починають співати свої голосні пісні, а вже тепле сонечко прогріває землю та позбувається не розталого снігу.
Мій тато знає багато про природу, тому він розказує мені усе про гарні квіти та вже не сплячих тваринок, яких ми сьогодні побачили на галявині лісу.Також сьогодні я бачила, як на кущі малини почали з'являтися ще не налиті соком ягоди. Це доволі рідкісне явище, бо ще дуже рано для дозрівання малини.
Мені подобається ходити з татом до лісу!
(Я не знала який треба обсяг і скільки треба використати дієприкметників, тому імпровізувала.)
Батько й мати – найрідніші і найближчі кожному з нас. Вони мають спільну назву — батьки. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, вкладають в наші вуста добрі слова. На мою думку, треба поважати своїх батька й неньку, тому, що вони нам дали це життя, вони у нас єдині і більше таких немає на землі. Адже вони нам передають свої знання і уміння, і прагнуть, щоб з іхньої дитини виросла людина з великої літери. Моя мати мені каже: «Як зараз ти ставишся до своїх батьків, так само твої діти будуть ставитися до тебе». Тому, якщо ми будемо поважати своїх батьків, то життя в нас буде краще, як кажуть добро повертається добром.