На картині "Напровесні" художниця зобразила нічим, на перший погляд, не привабливий пейзаж. Але це тільки на перший погляд. Придивившись уважними очима, помічаєш просту красу цього краєвиду, нібито дивишся з розчиненого вікна.
На передньому плані дві молоді верби. Ці дерева виросли зі старого пня, їх оточують вербові пагони. Ніби відчуваєш пальцями мереживо тоненьких гілочок, шорсткість гнучких стовбурів. Неподалік — білокора берізонька.
На задньому плані картини все губиться в тумані. Добре видно, що весна вступила у свої права. Пригріває сонечко, де- не-де крізь торішню рослинність пробивається тендітна зелень. Але природа ще не скинула з себе покриви зимового сну. Уранішній туман не розсіюється довго. Дерева не поспішають убиратися в зелені шати.
Катерина Білокур майстерно використовує жовто-зелені, світло-блакитні кольори, поєднуючи їх з темно-брунатними. Від картини "Напровесні" віє якимось особливим весняним настроєм. Цей пейзаж викликає радість від спілкування з рідною природою, а також робить нас душевно щедрішими, людянішими.
Я вважаю, що з такою любов'ю передати красу природи могла лише щира й добра людина. Саме такою світлою людиною була талановита художниця Катерина Білокур.
Життя в Україні сьогодні є досить важким, але ми знайшли б вирішити цю проблему. це Євромайдан. саме він дає надію на краще життя, яке наш народ заслужив. але ми не змогли це зробити без жертв. будь-яка війна несе за собою втрати. це життя людей, життя наших братів, синів, друзів. я думаю ми зможемо перебороти ці часи і вийти з війни з перемогою. наша перемога коштувала дорого, багато загинуло...але ми їх ніколи не забудемо. і все шо ми можемо зробити в їхню честь це жити правдою і вірою у нашому гріховному світі. це буде найкраща наша подяка героям, вони назавжди залишаться у наших серцях!
