Що я знаю про професії моїх батьків
Я ще навчаюсь у школі, але вже не раз і не два запитував себе: ким бути? І я вирішив у майбутньому стати провідником пасажирських вагонів, як і мій тато.
Від нього я дізнався, що це одна з найбільш масових професій на залізничному транспорті. Перед відправкою в рейс провідник приймає вагон, інвентар, постільну білизну. Забезпечує посадку і висадку пасажирів, правильно розмішує їх у вагоні, створює необхідні для зручного проїзду умови: порядок і чистоту у вагоні, нормальний температурний режим, вентиляцію повітря.
Провідник повинен стежити за справним станом ходової частини вагона, автогальмом і електроустаткуванням, усувати в ньому дрібні дефекти. Він повинен знати правила технічної експлуатації залізниці, розміщення станцій маршруту свого поїзда. З шкільних предметів необхідно добре знати географію, фізику, мови. Головне для провідника вагона — доброзичливість, що повинна поєднуватися з стю, уважністю при обслуговуванні пасажирів, акуратністю.
Моя мама працює перукарем. Вона дуже любить свою професію. Зробити людину красивою і привабливою — справа рук і вміння перукаря. Спеціаліст цієї професії працює в чоловічих, жіночих та дитячих салонах у міській і сільській місцевості, а також у цехах, де виготовляють перуки і шиньйони. Робить стрижку, різні види завивок, модні зачіски, манікюр тощо.
Висококваліфікований перукар повинен володіти знаннями з косметики, знати якості барвників, склад фарб застосування їх, знати призначення й будову устаткування, інструментів, пристроїв і апаратури, а також причини несправностей та засоби їх усунення.
Професія потребує художнього смаку, доброї координації рухів, уважності, ввічливості і такту.
Для успішного оволодіння професією необхідні міцні знання з хімії, біології, анатомії і фізіології людини.
Отже, професії моїх батьків дуже потрібні людям, і я вирішив, що найбільше користі принесу Батьківщині, коли буду провідником пасажирських вагонів.
Ми вчимо історію більшу частину свого життя. Спочатку школа й університет збагачують наші знання, згодом робимо це самостійно і в залежності від бажання. Але щоразу ми знову і знову повертаємося туди, в далеке минуле нашого народу. Колись Олександр Довженко сказав: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». Це справді так. Історію потрібно вивчати, тому що це не тільки наше минуле. Це найбільша цінність, наша основа. Як можна дивитися в майбутнє, виховувати нове покоління без усвідомлення свого коріння самого себе. Адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Кожна освічена людина розуміє, що без історії Україна втратить своє значення, свій статус на фоні інших держав. Ніхто із нас не зможе пояснити, чому українці так шанують свою Батьківщину. Наш народ існує тільки завдяки тому, що його впродовж багатьох століть вимолювали, захищали й обороняли. Наперекір усім обставинам нам дали можливість вільно жити, дихати свіжим повітрям і ходити по рідній, Богом даній землі. Я вважаю, що минуле – це своєрідний досвід, який ми переймаємо від батьків, дідів, наставників. Без інформації попередників так ніколи б і не дізналися традицій, звичаїв, культури, форм поведінки. Тож, сьогодні освітяни активно піклуються про вивчення історії України в школах та інших навчальних закладах. Головною метою яких є належне освоєння знань про історичні події, які важливі для кожного з нас. Адже це неодмінно до в розбудові сильної, вільної держави, з гордою назвою Украина.
Объяснение:
Вiтер (що робить?) колише, гойдає, затихає, шумить - присудок
Вiтер колише (що?) блакить - додаток, блакить (яку?) темную - означення
Вiтер колише (де?) у небі - обставина
Гойдає (що?) трави - додаток, гойдає (де?) на землі
Шумить (як?) знов - обставина
і, й - це сполучник;
у, на - прийменник;