Кожна країна має свої географічні кордони, прапор, грошову одиницю, гімн. Ні у кого не виникає сумнівів, що гімн має виконуватися державною мовою, мовою, якою спілкується населення тієї чи іншої країни. Кожна держава відокремлюється від іншої не тільки територією, але й мовою. Мова – це здобуття народу, в ній зберігається культурна спадщина пращурів, традиції та звичаї, побут, сучасне та минуле. Мова формується на протязі багатьох років, як і суспільство, вона розвивається, змінюється під впливом науково-технічного прогресу, політичних та економічних процесів. Мова це найголовніше і найбагатше джерело національної духовності. Через мову наступним поколінням передаються духовні цінності і досвід.
У кожної країни своя мова, і поки існує мова, існує і народ.
Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут
На мою думку, якщо вчитися доброму, то обов'язково творитимеш добро і погане на ум не прийде. По-перше, ти чітко будеш розмежовувати добро і зло. По-друге, якщо часто чути про добро, то і самому захочеться зробити щось добре. Народна мудрість каже, що все, що ми зробимо, чи добро, чи зло, повернеться до нас сторицею. Тож краще допомагати іншим, ніж робити їм якусь кривду. Я вважаю, що краще творити добро, не розраховуючи на подяку. Щаслива та людина, яка отримує задоволення від того, що робить добрі справи. Отже, якщо навчитися відрізняти добро від зла, усвідомити всі наслідки поганих вчинків, то зникне бажання зробити щось погане.
Народ існує, поки існує мова
Кожна країна має свої географічні кордони, прапор, грошову одиницю, гімн. Ні у кого не виникає сумнівів, що гімн має виконуватися державною мовою, мовою, якою спілкується населення тієї чи іншої країни. Кожна держава відокремлюється від іншої не тільки територією, але й мовою. Мова – це здобуття народу, в ній зберігається культурна спадщина пращурів, традиції та звичаї, побут, сучасне та минуле. Мова формується на протязі багатьох років, як і суспільство, вона розвивається, змінюється під впливом науково-технічного прогресу, політичних та економічних процесів. Мова це найголовніше і найбагатше джерело національної духовності. Через мову наступним поколінням передаються духовні цінності і досвід.
У кожної країни своя мова, і поки існує мова, існує і народ.