Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!
Объяснение:
Українська світлиця
В житті кожної людини є такі святі і безцінні речі, як: батьківська хата, вогник родинної любові, пам'ять про предків, знання родовідного дерева, повага до звичаїв та обрядів рідного народу. Щоб по-справжньому пізнати свій рідний народ, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. І не тільки культуру, що створена талановитими архітекторами, художниками, музикантами, акторами, письменниками, вченими, але й ту, що впродовж багатьох століть творилася й плекалася в народному середовищі, передавали від покоління до покоління, безперервно розвивалися, утверджувалася, ставала традиційною.
Саме сьогодні нам необхідно зрозуміти велич нашої народно-традиційної культури, її довічний гуманізм, добробут, щиру гостинність, щоб спрямувати свої вчинки на утвердження української духовності.
З метою ознайомлення учнів з кращими традиціями українського народу в нашій школі була створена «Українська світлиця», де зберігається багатий матеріал з народознавства. Кожен предмет має свою історію, кожна річ знаходиться на своєму місці і є свідком певного періоду життя українського народу.
Важливою спорудою в світлиці є піч. В печі не тільки готували їжу. Вона створювала особливе родинне тепло. Бо часом об’єднувала навіть розведених. Чоловіка з жінкою, а для дітей була справжнім захисником. Це оберіг тепла і затишку, лікарня і насолода для ока. А вогонь у печі — це символ добрих і людяних стосунків усієї сім’ї, оберіг усієї родини. А як гарно пахне від неї стравами, сушеними яблуками, насінням. А ще піч важлива тому, що хліб пече.
Рушник на стіні — давній наш звичай. Не було жодної оселі на Україні, яку б не прикрашали рушниками. У кожній оселі були свої рушники. Свої узори на них. Це був своєрідний календар, книга родоводу.
незнаю может А