Подруга пообіцяла зробити презентацію, але так і не зробила.
-Настю, ну що, як там презентація.
-Яка презинта... Ааа! Ой!
-Ти що, її не зробила?
-Та ні, ні, ти що! Просто я... я... я зробила, але в мене флешка зламалась.
-Шкода. От халепа. Що ж мені тепер робити?
-Ой вибач, мені час. Я пішла.
На наступному уроці Настя показала свою презинтацію і подруга зрозуміла що з флешкою все добре.
-Чому ти мені збрехала?
-Я?
-Так ти.
-Ой, та вона раптово... того... сама полагодилась.
-Тоді дай, будь ласка, я на перерві вчительці покажу.
-Ой, та може пізніше?
-Просто скажи мені що ти не зробила моє прохання.
-Я... Я? Я зробила... але там...
-Ех, усе з тобою ясно.
Висновок такий- говоріть правду, адже все таємне згодом стає відомим.
Відповідь:
Пояснення:
Фізична і розумова праці завжди були взаємопов'язаними. Чому перший варіант дуже важливий для нас і нашого майбутнього?
Насамперед потрібно зазначити, що для того, щоб втілити якусь ідею у життя, потрібні робочі руки.
Хорошим прикладом цього є сфера будівництва. Хтось придумує, креслить, інші – роблять. З цього ми робимо висновок: лише розумової діяльності мало, дуже важливо, щоб хтось втілив це у реальність.
Варто зазначити, що у своїй книзі «Правила мозку» Джон Медіна наводить масу цікавих фактів про благотворний вплив фізичної активності на мозок і його роботу. Він говорить: "Навіть під час прибирання квартири наш мозок вирішує набагато більше практичних завдань, ніж при вирішенні складних математичних рівнянь". Це дійсно так. Серед тих, хто добре і вправно фізично працює мало дурнів. Потрібно мати певні знання, аби правильно викладати цеглини, рубати дрова, нести щось тяжке. Ми можемо вважати, що фізична праця тісно пов'язана з розумовою і є надзвичайно важливою.
Отже, ні одна з діяльностей не була би такою корисною, існуючи поодинці