Нужны те кто хорошо разбираются в Укр Мове. Вот правила:
Задание с развернутым ответом (собственное высказывание) оценивается от 0 до по критериям содержания и речевого оформления:
1. Тезис: 0, 1 или
2. Аргументы: 0, 1 или
3а. Пример по литературе или другим видам искусства: 0, 1 или
3б. Пример, который является историческим фактом или случаем из жизни: 0, 1 или
4. Логичность, последовательность: 0, 1 или
5. Вывод: 0, 1 или
6а. Орфография и пунктуация: 0, 1, 2, 3 или
6б. Лексика, грамматика и стилистика: 0, 1, 2, 3 или
А вот мой текст:
На мою думку, стереотипи заважають нам сприймати дійсність, це як фільтр на фотокамері, через нього ми дивимося на дійсність і втрачаємо істину.
Часто, стереотипи зустрічаются у нашому повсякдневному житті, закохані люди говорять: "Моя улюблена, завжди найкраща". Я вважаю що і кохана людина не завжди буде найкращою. Наприклад, коли я писав ЗНО з математики, я поїхав у інше місто і забув паспорт, без нього мене не допускають до сдачі єкзамену. Зателефонувавши своїй пассії, щоб вона привезла мені паспорт, я у відповідь отримав суперечку і два коротких гудка. Передевивши усі варіанти, я вирішив зателефонувати другу і попросити до . Він без будь-якого докору пішов до мене додому, де йому мій молодший брат віддав паспорт і відвез його до мене. Ось так я зрозумів, що кохана людина не завжди найкраща.
Також є розповсюдженний стереотип, що "Діти без батьків, виростаюсь вбивцями і хуліганами". Доведу на прикладі фільму "Місто", що це не так. У головного героя , якого звали Джоан, немає батьків і в нього мрія стати мєром цього міста , на що високопоставленний чин відповідає йому: "У майбутньому ти виростеш вбивцею чи грабіжником". Герой виростає, за добрі вчинки його признають у місті, де він і стає мєром.
Я вважаю , що стереотипи іллюзують дійсність, через них ми не зможемо побачити нічого. Отже знімемо фільтри стереотипів і подивимося на істину.
Сильно не орите, текст написан быстро, да и мыслей не было, напридумывал что мог Xd
Оцените его, по тем правилам что я кинул выше.
Є в Харкові місця, відомі кожному жителю міста. Вони внесені в усі екскурсійні маршрути міста. Тут призначають побачення, сюди харків'яни неодмінно ведуть гостей, які приїхали до них здалеку. Тут можна побачити і іноземні делегації. Такі місця - дзвіниця Успенського собору, Покровський монастир, пам'ятник Т. Г. Шевченка... Пам'ятник великому Кобзареві займає особливе місце в списку відомих місць столиці Слобожанщини. Відкритий 24 березня 1935 року, він і зараз залишається одним з найбільш значних досягнень вітчизняної монументальної скульптури і є яскравим символом дружби і братерства українського і російського народів.
Пам'ятник Тарасу Шевченку - своєрідна візитна картка Харкова. Дорогу до нього легко знайде навіть той, хто вперше приїхав до Харкова. Пам'ятник височіє між головною магістраллю міста - Сумської вулицею, і центральною площею, яка з отриманням Україною незалежності отримала назву площа Свободи. Дуже вдало вибране місце, точно розраховані розміри монумента (його загальна висота 16,5 метрів, висота статуї поета 5,5 метрів), гармонійна підпорядкованість архітектурних і скульптурних елементів посприяли тому, що пам'ятник відразу органічно вписався в ансамбль міста. Пам'ятник стоїть у мальовничому місці - в саду імені Т. Г. Шевченка. Одна з алей саду веде до Національного університету імені В. Карамзіна; за іншою алеї від пам'ятника можна потрапити до ще одного споруди, яке варте уваги, кіноконцертному залі «Україна». Цей зал кільцем обступили старі і молоді дерева саду Шевченка. Тут до саду примикав один з найстаріших в Україні зоопарків, історія якого налічує понад сто років. Тим не менш, серцем цього дивовижного куточка Харкова є пам'ятник Кобзареві. Бронзова статуя Шевченка піднята на тригранний пілон. Навколо нього на виступах, яке поступово зростають, розташовані шістнадцять фігур, які уособлюють собою всю історію України.
Шевченко коштує, ледь схиливши в задумі непокриту голову. Скульптор зупинив ту мить, коли поет збирався зробити крок - в ньому весь порив, весь рух. На плечі накинуто пальто, права рука стиснута в кулак. У зовнішності поета, в його суворому обличчі, в зсунутих бровах, в енергійному жесті руки відчувається сила незвичайної людини, яка присвятила своє життя і талант України, свого народу, людини, який залишив нащадкам велику творчу спадщину. На творчості Шевченка виросло чимало поколінь сучасних художників слова. Стоячи біля пам'ятника, ми ніби чуємо в шумі дерев, які оточують пам'ятник, вічні слова поета.