Як краса врятувала берізку Одного разу посадили великий новий ліс: дуби, липи, берест. Росли саджанці повільно, а бур'яни між ними - швидко. Не давали вони маленьким деревцям вирости, піднятися. Не знали люди, як бур'янів позбутися. От і старший лісник порадив посадити поміж дерев берізки. Вони, мовляв, ростуть швидко і знищать бур'яни, бо залишать їх без сонця. Так і зробили. Через кілька років підросли берізки, знищили геть усі бур'яни, але й іншим деревам не давали росту, заступали їм сонце. Вирішили зрубати берізки. Був ясний, сонячний вересневий день. Послали бригаду лісорубів. Берізки з білими стовбурами, золотистими листочками на тлі яскраво-синього неба були такими гарними! Зупинились лісоруби, завмерли від краси. Не піднялась рука з сокирою вчинити розправу над деревами. Розміркували, що можна інші деревця пересадити на окремі ділянки. І досі росте білокорий березовий гай, даруючи людям насолоду. Гарна береза, та все ж наймальовничіша вона восени, коли кожен її листочок виблискує, наче виграє на сонці. Недаремно ж кажуть "золота береза".
Объяснение:
История Украины- составляющая всемирной Истории. Истоpия - это человеческая память. Как нельзя представить человека без памяти, так не существует народа без истории. История - это опыт поколений. Она учит что нужно взять с собой в будущее, а лучше оставить, как воспоминание. Учет положительного опыта, дает возможность выйти на новый уровень развития, избежать ошибок, которые допускали наши предки, убережет нас от просчетов в настоящем. История украинского народа переполнена трагическими страницами. Но это наше наша память, и мы имеем повод для гордости.
Стиль - научный
Объяснение:
Надеюсь что
Коли на землю сходить ніч, коли все живе впадає в сон, вийди на ґанок, спустися босоніж у сад. Йди неквапно й обережно, щоб не потривожити нічної симфонії тиші. Здійми голову догори - й почуєш її перші акорди. З космічної безодні крізь безкінечну космічну темінь разом із сяйвом недосяжних зір долинуть до тебе звуки вічного вселенського життя. Всесвіт промовлятиме блідим світлом Місяця, миготінням Чумацького Шляху, яскравою арією зорі в її шаленому польоті. Ти опинишся наче всередині мушлі, сповненої звуків океану.
А тоді заплющ очі й затамуй подих. Ти почуєш, як до партії космічних інструментів долучаються м'які й шелесткі звуки трави, дзвінкі й різкі передзвони крапель роси. Зможеш розрізнити негучну партію ударних: то вступають дерева, випростовуючи гілля. Тонку мелодію струнних донесе вітерець, зачепивши сріблясту павутинку.
Зненацька в цю мелодію ввірветься звук тулумбаса - і ти здивуєшся: твоє серце, виявляється, має свою партію в цій вселенській нічній симфонії.
Объяснение: