Просто-напросто не любитель я что бы то ни было долго хранить в себе: хранишь-хранишь, глядь, а оно уже и прогоркло — вот чего я боюсь.
А теперь накормите меня или же отберите губернаторство, потому должность, которая не может прокормить того, кто ее занимает, не стоит и двух бобов.
Где играет музыка, там не может быть ничего худого.
Я начинаю думать, что и в аду можно встретить добрых людей.
На хорошем фундаменте и здание бывает хорошее, а лучший фундамент и котлован — это деньги.
.. И хоть я знаю, что женщины болтают пустяки, а всё-таки не слушают их одни дураки..
Мёртвому, как говорится, место в гробу, а живому подле каравая.
Когда я сплю, я не знаю ни страха, ни надежд, ни трудов, ни блаженств тому, кто изобрёл сон. Это единые часы, ровняющие пастуха и короля, дуралея и мудреца. Одним только плох крепкий сон, говорят, что он смахивает на смерть.
Господь посылает рану, господь же ее и уврачует, никто не знает, что впереди, до завтра еще далеко, а ведь довольно одного часа, даже одной минуты, чтобы целый дом рухнул, я видел собственными глазами: дождь идет, и тут же тебе светит солнце, ложишься спать здоровехонек, проснулся — ни охнуть, ни вздохнуть. И кто, скажите на милость, может похвастаться, что вколотил гвоздь в колесо Фортуны? Разумеется, что никто, и между женским «да» и женским «нет» я бы и кончика булавки не стал совать: все равно не поместится. Дайте мне только увериться, что Китерия любит Басильо всей душой и от чистого сердца, и я ему головой поручусь за успех, потому любовь, как я слышал, носит такие очки, сквозь которые медь кажется золотом, бедность — богатством, а гной — жемчугом.
На хорошем фундаменте и здание бывает хорошее, а лучший фундамент и котлован — это деньги.
Мова розуму – мова душі
Кампус КПІ, 8 корпус, друкарський верстат
Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання століть, мова – це ще й музика, мелодика, фарби буття, сучасна художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу.
О. Гончар
Для кожної людини її мова – найкраща, найзворушливіша. Це – загальновідома істина. Чи відчуваємо велике таїнство живого Слова, зокрема Рідного, Українського? Чи достатньо уважні ми до своєї мови? Мова – неоціненний скарб народу, найголовніший літопис його життя. Щоб оволодіти цим скарбом, людина мусить постійно докладати зусиль, усвідомлюючи, що існує складна наука рідної мови.
З того, як говорить та чи та людина, можна уявити собі загальний розвиток цієї людини, її освіту й культурний рівень. Оселя буття духу – це мова, в оселі мови живе людина. Поводитися з мовою як-небудь – значить і мислити як-небудь: неточно, приблизно, неправильно. Мова – знаряддя мислення: у ній відбивається інтелігентність людини, її повага до інших, її охайність у широкому розумінні цього слова.
Боротьба за чистоту й високу мовну культуру – це боротьба за культуру взагалі. Мовна культура – це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, виробленні етичних норм суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні одне до одного, до праці, до мови. З культурою мови пов’язують уміння правильно говорити й писати, майстерно добирати, вживати мовновиражальні засоби відповідно до конкретної ситуації, мети і обставин спілкування. Є люди, що їх можна слухати, є люди яких не можна слухати, і люди, яких не можна не слухати. Не забуваймо, що успіх стосунків між людьми часто залежить від мовлення, яке є активним, динамічним виявом вільної творчої діяльності людини, відображає її досвід. Мова для культури – те саме, що центральна нервова система для людини. Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше має володіти, звичайно, рідною мовою. Є мови більш-менш розвинені, є мови, що своїм чарівним звучанням здобули світову славу, та наймиліша й найдорожча для людини – її рідна мова. Нелегко вберегти музику рідного слова в постійному іншомовному наокружжі, але це треба робити, бо кожен є повноважним представником рідної мови.
Стає престижно розмовляти вишуканою українською мовою, приходить розуміння того, що добре знання мови – важлива професіограма людей різних спеціальностей. Тож вслухаймося, друзі, в рідне Слово, плекаймо його, бережімо його!
Після здобуття Україною незалежності єдиною сферою, де українська мова набула широкого вжитку, стала освіта. В усіх навчальних закладах почали поступово впроваджувати українську мову як обов’язкову мову навчання, але й сьогодні в українській державі питання про культуру повсякденного мовлення українців, на жаль, не втратило свого драматизму. Відродження мови є актуальним і безальтернативним, завбачливо-своєчасним, зорієнтованим як на історичну перспективу, так і на майбутню інтелектуально розвинену еліту нації, яка б відчувала себе сучасними людьми, українцями не тільки розумом, але й душею, гідними громадянами передусім України, а також і всього світу.