Венеція - саме те місто, куди до пори, до часу хоче кожен. Варто тільки закохатися в пульсуючому романтичному віці. По приїзді до Венеції через якийсь час розумієш, що це не декорація, а найсправжнісіньке місто.
Королева Адріатики, чарівне місто каналів і палаців ... Характер Венеції двоїстий з самого початку: вода і земля, довга історія і сумнівне майбутнє, повітряна делікатність і тьмяний меланхолія. Коли ці дорогоцінні місця заллє вода, світ буде більш бідним.
У ролі громадського транспорту Венеції виступають пароплави - Vaporetto. Вони, як наші рейсові автобуси з своїм маршрутом, проїзним квитком, обов'язковими зупинками і навіть штовханиною.
Для того, щоб насолодитися всією красою водних каналів і вузьких вуличок Венеції, ви можете найняти гондольєра. Гондольєр - це морячок у смугастій майці і в солом'яному капелюсі із стрічками, який майстерно керує довгим струнким човеном - гондолою (Gondola).
Ця чудова і незабутня прогулянка коштує 70 євро на годину.В особливо людних місцях - 100 євро. Щоб заощадити гроші, туристи збираються в групи по 6 чоловік (це максимальне число пасажирів в гондолі). Роль таксі у Венеції виконують приватні моторні човни.
Вся Венеція - один великий музей. Це справжній рай для цінителів прекрасного. Найбільш відомі об'єкти - Палац Дожів (Palazzo Ducale) - колишня офіційна резиденція венеціанських правителів і Собор Святого Марка (San Marco). Далі можна відзначити Міст Ріальто, колись єдиний міст, що з'єднує два береги Великого каналу.
У Венеції продають багато сувенірів на будь-який смак і колір. Це різні прикраси з дорогоцінних металів, статуетки, посуд, знамениті венеціанські маски, вироби з муранського скла.
А ще у Венеції майже ніхто не живе. Залишилася купка патріотів і фанатиків рідного міста, які готові терпіти жахливі життєві незручності заради гармонії води і каменю.
Здивували вулички Венеції – сусідні вікна знаходяться буквально на метр один від одного. Тай вуличок там небагато – в основному канали.
Всі знають, що Венеція йде під воду і потихеньку руйнується. Але поки не приїдеш безпосередньо на місце, не усвідомлюєш масштабів руйнувань. Вода –основний ворог і поетика Венеції.
Невіство! Зоре! Віталію! Явтуше! Юначе! Олексо! Федоре! Голубе! Серденько! Україно! Дніпре! Гаю! Тише! Захаре! Катруся! Хлопче! Тітонько! Юліє! Пані Маргарито! Князю Ігорю! Юначе книголюбе! Рідно Дніпропетровщино! Шановний колего! Люба приятелько! Бабусе Маріє! Доповідаче Шевченко! Поетеса Сусанно! Тоне! Господине! Лікаре Олеже Максимовичу! Прокуроре Сергію Васильовичу! Ректоре Геннадію Григоровичу! Професоре Ніно Віталіївно! Господине Софіє Вікторівно! Сину Ярославе! Сестро Галино! Семеній Тетяно! Брате Андрію! Рідний братику! Подруго Світлано! Ганно Григоріївно. Зоє Володимирівно! Марино Анатоліївно! Михайло Рідошне! Сергіє Ліфарне! Ріммо Григорієвно! Ірино Яківна! Олександро Зіновіївно!
-Привіт як справи?
-Привіт в мене все добре, а ти як?
-Я добре, слухай не хочеш покурити?
-Ні! Пока