Є у Харкові святі для кожного мешканця місця, які внесені у всі екскурсійні маршрути міста. Тут призначають побачення, сюди харків’яни неодмінно ведуть гостей, що приїхали до них здалеку. Тут можна побачити й іноземні делегації. Такі місця – дзвіниця Успенського собору, Покровський монастир, пам’ятник Т. Г. Шевченку. Пам’ятник великому Кобзареві посідає особливе місце у списку відомих місць столиці Слобожанщини. Відкритий 24 березня 1935 року, він і зараз залишається одним із найзначніших досягнень вітчизняної монументальної скульптури і є яскравим символом дружби і братерства українського і російського народів. Пам’ятник Тарасу Шевченку – своєрідна візитна картка Харкова. Дорогу до нього легко знайде навіть той, хто вперше приїхав до Харкова. Пам’ятник височіє між головною магістраллю міста – Сумською вулицею – і центральним майданом, який із здобуттям Україною незалежності дістав назву майдан Свободи.
Дуже вдало вибране місце, точно розраховані розміри монумента (його загальна висота 16,5 метра, висота статуї поета 5,5 метра), гармонійна підпорядкованість архітектурних і скульптурних елементів сприяли тому, що пам’ятник одразу органічно вписався в ансамбль міста. Пам’ятник стоїть у мальовничому місці – у саду імені Т. Г. Шевченка. Одна з алей саду веде до Національного університету імені В. Каразіна; по іншій алеї від пам’ятника можна потрапиш до ще однієї споруди, вартої уваги, – кіноконцертної зали «Україна». Цю зали кільцем обступили старі і молоді дерева саду Шевченка. Тут до саду примикав один із найстаріших в Україні зоопарків, історія якого налічує понад сто років.д Проте серцем цього дивовижного куточка Харкова є пам’ятник Кобзарю. | Бронзова статуя Шевченка піднята на тригранний пілон. Довкола нього на виступі, що поступово зростає, розташовані шістнадцять фігур, які уособлюй ють собою всю історію України. Уся ця складна композиція виростає з круглого східчастого підмурка.
Шевченко стоїть, ледве схиливши у задумі непокриту голову. Скульптор зупинив ту мить, коли поет збирався зробити крок – він увесь порив, увесь рух. На плечі накинуте пальто, права рука стиснута у кулак. У зовнішності поета, у його суворому обличчі, у зсунутих бровах, в енергійному жесті руки відчувається сила незвичайної людини, що присвятила своє життя і талант Україні, своєму народові, – людини, яка залишила потомкам велику творчу спадщину. На творчості Шевченка зросло чимало поколінь сучасних художників слова.
Однією з найвагоміших пам’яток історії культурного та духовного розвитку нашого народу в усі часи була та й залишається зараз києво-печерська лавра, споруди якої розташовані на території сучасного києва.києво-печерська лавра була заснована майже тисячу років тому. сьогодні тисячі людей приїздять до цієї пам’ятки, щоб не тільки подивитися на цей витвір мистецтва, а й поклонитися справді святому місцю. заснували святиню українського народу два православні монахи, які вирішили відмовитися спілкуватися із зовнішнім світом та вирили собі печери для того, щоб жити в них та молитися богу. з часом до них стало приєднуватися все більше людей і згодом невеличкі печери перетворилися у монастир.з протягом часу монастир ставав все могутнішим и обирав все більше значення у духовному житті нашого народу. згодом мешканці монастирю почали будувати різноманітні господарчі та релігійні споруду вже зовні. саме ці споруди згодом перетворилися у досить великий комплекс із багатьма храмами, який було кам’яною стіною. і зараз києво-печерська лавра поділяється на дві частини – наземну частину монастиря і печери. доречно додати, що лавра здобула назві саме від цих печер, бо вони стали основою усього монастирського комплексу. цей монастир заробив назву лаври не миттєво, до цього він йшов не одно століття, а здобувши таку честь став одним із трьох наймогутніших монастирів того часу.печери були останнім притулком для тих, хто вирішив провести залишок свого життя в самотності, для тих, хто жив в них та помер у стародавні часи. зараз у печерах києво-печерської лаври знаходиться найбільша у світі кількість похованих святих, їх налічується сто дев’ятнадцять. тут можна побачити і останки легендарного іллі муромця, і людини, яка почала написання історії нашого народу – монаха на ім’я нестор-літописець, і святого агапія, який, за стародавньою легендою писав ікони, які зцілювали безнадійно хворих. кажуть і зараз якщо підійти до однієї з цих ікон або до святих мощів і поцілувати їх, то всі хвороби назавжди залишать людину. в одній з легенд йде мова про те, що , тіла померлих пустельників клали в одне з сирих приміщень печер, а коли до них через багато часу приходили люди, то вони бачили, що тіла монахів зовсім не розклалися, а перетворилися на справжні мумії. розміри печер, які було збудовано під монастирським комплексом, вражають своїми масштабами навіть наших сучасників. не менш вражає і архітектура наземної частини лаври. у наш час у соборах києво-печерської лаври постійно поновлюються фрески, які в більшості релігійних споруд цього комплексу зроблені в стилі українського бароко. для цього стилю найбільш характерні величність, блискучість і різнокольоровість фарб. найвищою спорудою цього комплексу є дзвонаря. зараз вона не виглядає такою високою на фоні сучасних споруд, але для свого часу була однією з самих високих. вона сягає приблизно триста метрів заввишки, і щоб піднятися до самої верхньої її частини, треба подолати понад чотириста сходинок. києво-печерська лавра є одним із найдорожчих архітектурних і духовних надбань українського народу, і тому, щоб не загубити його, треба берегти її, вносячи посильний особистий вклад у її відновлення та реставрацію.
Є у Харкові святі для кожного мешканця місця, які внесені у всі екскурсійні маршрути міста. Тут призначають побачення, сюди харків’яни неодмінно ведуть гостей, що приїхали до них здалеку. Тут можна побачити й іноземні делегації. Такі місця – дзвіниця Успенського собору, Покровський монастир, пам’ятник Т. Г. Шевченку. Пам’ятник великому Кобзареві посідає особливе місце у списку відомих місць столиці Слобожанщини. Відкритий 24 березня 1935 року, він і зараз залишається одним із найзначніших досягнень вітчизняної монументальної скульптури і є яскравим символом дружби і братерства українського і російського народів. Пам’ятник Тарасу Шевченку – своєрідна візитна картка Харкова. Дорогу до нього легко знайде навіть той, хто вперше приїхав до Харкова. Пам’ятник височіє між головною магістраллю міста – Сумською вулицею – і центральним майданом, який із здобуттям Україною незалежності дістав назву майдан Свободи.
Дуже вдало вибране місце, точно розраховані розміри монумента (його загальна висота 16,5 метра, висота статуї поета 5,5 метра), гармонійна підпорядкованість архітектурних і скульптурних елементів сприяли тому, що пам’ятник одразу органічно вписався в ансамбль міста. Пам’ятник стоїть у мальовничому місці – у саду імені Т. Г. Шевченка. Одна з алей саду веде до Національного університету імені В. Каразіна; по іншій алеї від пам’ятника можна потрапиш до ще однієї споруди, вартої уваги, – кіноконцертної зали «Україна». Цю зали кільцем обступили старі і молоді дерева саду Шевченка. Тут до саду примикав один із найстаріших в Україні зоопарків, історія якого налічує понад сто років.д Проте серцем цього дивовижного куточка Харкова є пам’ятник Кобзарю. | Бронзова статуя Шевченка піднята на тригранний пілон. Довкола нього на виступі, що поступово зростає, розташовані шістнадцять фігур, які уособлюй ють собою всю історію України. Уся ця складна композиція виростає з круглого східчастого підмурка.
Шевченко стоїть, ледве схиливши у задумі непокриту голову. Скульптор зупинив ту мить, коли поет збирався зробити крок – він увесь порив, увесь рух. На плечі накинуте пальто, права рука стиснута у кулак. У зовнішності поета, у його суворому обличчі, у зсунутих бровах, в енергійному жесті руки відчувається сила незвичайної людини, що присвятила своє життя і талант Україні, своєму народові, – людини, яка залишила потомкам велику творчу спадщину. На творчості Шевченка зросло чимало поколінь сучасних художників слова.