Настала сувора зима. Все кругом вкрилося білим снігом. Дерева оляглися у пухнасті шуби. У лісі тихо- тихо. Лише іноді чутно, як тріщить гілля, або дятел стукотить по дереву. Важко взимку лісовим звірятам. Тому ми з братом іноді носимо лісовим мешканцям смачні гостинці. Для зайців - капусти та моркви, для лосів - сіна, для білок- горіхів. Метушаться взимку у лісі не лише звірі, а й птахи. Ім також не вистачає іжі. Лише де- не- де на кущах висять грона калини. Та цього мало. Сніг сховав піл собою усі наідки. Тому для птахів ми також беремо усяке насіння. Мені дуже подобається ліс узимку. Все навкруги біле і пухнасте. А коли вигляне сонце все виблискує різнокольоровими самоцвітами. Яка краса зимового лісу!
Це моє ставлення. Якщо потрібно, підправите та зміните.
Хвала рукам що хлібом пахнуть
Майже всі дорослі кажуть: "Хвала рукам що хлібом пахнуть!" Але чому саме цим рукам? Чого не тим що роблять одяг? Чого не тим що допомагають? Та врешті решт, чого не тим що доглядали? Якось, мати підсказала: " Це тому, сину/доню, що хліб то Божий дар. Із хлібом ми живемо усе життя! Зустрічають гостей хлібом та сіллю, на свята печуть особливий хліб - коровай. Тому руки що печуть хліб - особливі. Ми маємо відавати їм хвалу". Ось чому хвала рукам що хлібом пахнуть!
