Ніна Матвієнко обережно опустилась в крісло навпроти мене і поглянула мені у вічі так ласкаво, ніби мама, що довго не бачила своє дитя.
-Ви хотіли зі мною поспілкуватись?-сказала вона.
-Так, пані Ніно. Мене цікавить ваша думка, як людини, що все життя присвятила музиці. Скажіть, чого не вистачає сучасній музиці?
Пані Ніна зітхнула і промовила.
-Мизики. Їй не вистачає музики. З її мелодійними ритмами, натхненням, поезією звуків... Дуже мало мелодичності у сучасних піснях.
-Чи впливає на вас музика?
-Певна річ. Вона наповнює моє життя сенсом. Вона прекрасна і чаруюча. Музика завжди впливає на слухача. Чи гали ви, як змінюється ваш настрій, коли ви перемикаєте плеєр з веселої пісні на сумну?
Я на мить задумалась і промовила: -Звісно.
-Люба, ви не одна така-пані Ніна поклала свою теплу руку на мою і продовжила.- Раніше музика була осередком культури, справжнім мистецтвом . Поети писали чарівні тексти, композитори створювали мелодії і так, поступово, створювався шедевр.
-Зараз до цього ставляться простіше...
-Не простіше, радше безвідповідальніше...-пані Ніна поглянула на старий рояль, що стояв у кутку моєї студії і посміхнулась.-Щоб створити істинну музику, треба вкласти у неї душу. а зараз цих пісень стільки, що не вистачить душ на землі...
Жив собі в державі Рідна Мова скромний службовець на ім’я Сполучник. Він щодня сумлінно об’єднував не лише окремих, однорідних жителів цієї країни, а іноді й цілі родини-речення. Але його робота видавалася декому не дуже потрібною: ну й що з того, що поєднує... Можна й окремо жити непогано. От і кепкували з нього, казали, що маленький на зріст, що незмінний... І що цікаво — жодних питань до нього ніхто не ставив.Набридли Сполучникові такі кпини. От і вирішив він утекти світ за очі — до інших, незвіданих країв.Ішов Сполучник довго чи не дуже, але стомився й сів перепочити. Оглядівся довкола — ох і гарна його країна, ох і розкішна його Рідна Українська Мова!.. Аж серце стиснулося від думки, що доведеться оселитися на чужині. Добре розумів, що він хоч і маленький, а збідніє без нього держава, стане роз’єднаною...Коли бачить, аж ген курява піднялася. А то гонець, і саме його розшукує, просить повернутися — сумно стало без нього, непривітно.Зрадів Сполучник і з радістю повернувся додому. Від образи не залишилося й сліду, бо всі товариші вітали його, за в гості. Сполучник запрацював іще краще, ніж колись, і від того Рідна Мова розквітла, стала милозвучною та співучою.