безсполучниковим називається речення, в якому складові частини зв’язані в єдине ціле без сполучників і сполучних слів: степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море. у безсполучниковому складному реченні між його частинами ставляться такі розділові знаки: кома, крапка з комою, двокрапка, тире.
кома ставиться, якщо складові частин безсполучникового речення виражають послідовність чи одночасність подій: весна ледачого не любить, вона проворного голубить.
крапка з комою ставиться в тому випадку, коли окремі частини безсполучникового речення не мають тісного зв’язку у змісті або якщо в середині частин є свої розділові знаки. ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.
двокрапка ставиться, якщо:
- друга частина складного речення розкриває, пояснює або доповнює зміст першої частини (між частинами речення можна поставити слова а саме, що; і побачив; і почув, що). знаю: з попелу сходять квіти. вірю: з каменю б’є джерело.
- друга частина містить причину того, про що йдеться в першій частині речення (між ними можна вставити сполучник тому що): говори, говори, моя мила: твоя мова — співучий струмок.
тире ставиться між частинами безсполучникового речення, якщо:
- зміст частини складного речення протиставляється або зіставляється, порівнюється (можна підставити а, але, : мало прожити життя — треба життя зрозуміть
- друга частина речення виражає наслідок, несподіваний результат, висновок з того, про що говорилося в першій частині речення: на годину спізнишся — за рік не доженеш.
- у першій частині вказується на умову, за якої відбувається дія в другій частині: защебече соловейко в лузі на калині — заспіває козаченько, ходя по долині.
- відбувається швидка зміна подій: виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.
"Гармонія людини і природа – найвища цінність"
Природа - матінка, годувальниця, без неї людське існування буде під загрозою. Вона вбирає в себе мільйони живих істот, все екосистеми планети - це її багатство. В даний момент природа задихається від токсинів, які вже всюди: у воді, повітрі, ґрунті. Численні тварини знаходяться на межі зникнення, лісові багатства нещадно вирубуються.
Людина нинішнього часу - егоїстичний споживач, який звик лише брати, нічого не віддаючи натомість. Він упевнений, що на його життєвий вік вистачить природних ресурсів. На те, як проживуть майбутні покоління людині плювати. Якщо б це було не так, людина зберігав би, оберігав би і намагався б відновити втрачені потенціали природи.
На Землю, повільно, але вірно насувається екологічна катастрофа, і поки людина не розкриє свої очі, все дуже хитко в цьому світі.
А як було раніше? У минулому чоловік поважав і цінував природу, міг взяти її дари, нічого не псуючи. Полювання та риболовля були основними чоловічими промислами, жінки ж збирали ягоди, гриби і трави, які лікували людей. Гармонія порушилася після приходу промисловості. Заводи стали розростатися, а утилізація відходів була занадто непродуманою. Як результат, сьогодні люди пожинають плоди цього. Намагаються хоч якось зупинити, майже незворотні, процеси: беруть під охорону тварин, шукають альтернативні джерела енергії, переходять на майже безвідходні виробництва
Гармонія людей і природи порушена, хочеться вірити, що її все ж вдасться відновити. Можливо, тоді природа знову відчинить свої обійми для людства.