Приляга́ння — вид підрядного синтаксичного зв'язку між словами в реченні, при якому залежне слово пов'язане з головним інтонаційно, за змістом і за до порядку слів, а не граматичних форм, як при узгодженні й керуванні.
ЧОМУ КОЖНА ЛЮДИНА ВІДЧУВАЄ ЩАСТЯ ПО-СВОЄМУ? Безперечно, не знайдеться, мабуть, людини, яка б не чула слова щастя. Воно є загальновживаним і, здається, таке зрозуміле. Проте варто лише спробувати витлумачити його, як виявиться, що це не дуже просто. Чому? Мені здається, так відбувається через те, що поняття щастя стосується духовного світу людини. А скільки людей — стільки і світів! Тож зрозуміло, що кожен витлумачуватиме щастя по-своєму. Для когось — це задоволення, утіха; для інших — добробут, для третіх — гарна і дружна сім’я. Хтось щастя розуміє як удачу, талан, інші — як радість. Прикладом того, що кожен уявляє щастя по-своєму, є мої друзі. Наприклад, я відчуваю себе безмежно щасливою людиною тоді, коли дивлюся свій улюблений серіал для підлітків. Коли мій однокласник не вивчив уроку і його не спитав учитель — він теж щасливий. А мій старший брат не уявляє себе щасливим без успішної кар’єри. Отже, справжнє щастя приходить тоді, коли людина навчиться жити в ладу із собою, коли її не мучать докори сумління. Як стверджує народна мудрість: «Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий» .
Багато людей скаржаться на долю та несправедливість життя,бідкаючись в пошуках підтримки ,,себе нещасного",проте вони не бачать всієї картини.Більшість таких випадків пояснюється тим,що люди не помічають радістей,даних їм життям,а загубивши через свою недбалість якись подарунок життя,одразу ображаються,навіть не уявляючи,яке щастя в них було до цього часу.Тому,на мою думку,треба цінити те,що в нас є,і не звертати особливої уваги на перешкоди- адже обов'язково знайдеться той,чиї нещастя та проблеми набагато гірші за твої
Відповідь:
Пояснення:
Приляга́ння — вид підрядного синтаксичного зв'язку між словами в реченні, при якому залежне слово пов'язане з головним інтонаційно, за змістом і за до порядку слів, а не граматичних форм, як при узгодженні й керуванні.