Як я врятував кошеня Був осінній сонячний ранок. Тепло світило сонечко, ніжно віяв вітерець. Я прогулювався зі своїм другом і розмовляв про нового кошеня. - Ех... Я так хочу собі пухнастого звіря у своїй хаті!... - Нічого. Колись то тобі куплять кошеня. Можеш попросити своїх батьків про це. - Хм... Ніколи і на думку не спадало просити батьків. Спробую! І пішли ми до моєї хати. Але сталося диво. Коли ми проходили огорожі наколо хати мого дідуся, ми помітили, що мале кошеня застрягло в огорожі. Напевно хотіло поїсти і подумало, що пролізе. Я закричав: - Боже! Кошеня застрягло! - Давай думати, як його звідти витягти. Біля нас була сокира і на щастя, загострена. Ми спочатку попередили дідуся про небезпеку, який згодився нам до хвилин витягували кошеня і ,нарешті, витягли. Купка шерсті ходила і мурликала біля мене. І от так я отримав те, чого сам і хотів
