На мій погляд, людину Людиною роблять вчинки.
Можна висловювати чужі думки, дуже гарно вести високопарні речі, улещувати слухачів, розповідати їм байки. Але ніщо так не зможе привернути до вас уваги, як ваші вчинки.
Заслужити повагу може не кожен. Треба уміти жити серед людей. Якщо ви змогли потоваришувати, якщо ви вірний друг, якщо можете постояти за себе та товаришів - ви відбулися як Людина.
Мені повезло, бо з дитинства мене оточували справжні товариші, які подавали приклад того, як треба жити. Багато людей можу назвати взірцем того, як чуйно і уважно треба ставитися до інших, щоб тебе поважали люди. Не треба пасувати перед труднощами. Завжди приходьте на до тому, хто її потребує.
Людину Людиною роблять вчинки. Я у цьому впевнений.
Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.