Я знаю сучасне прислів’я: “Одне добре діло цінніше ста проповідей”. Я з цим абсолютно згоден. Мало навчати добру та “читати мораль” іншим.
Потрібно ще робити дійсно важливі, корисні для людей справи. А це не всі люди вміють.
Наприклад, багато хто з нас співчуває безпритульним тваринам. Ми любимо подивитися в Інтернеті сльозливі картинки з їхніми зображеннями. Але мало хто годує цих тварин, бере їх до хати, лікує або організовує для них притулок.
Іноді хороші та добрі слова самі собою стають корисною справою. Наприклад,
ваш друг чимось засмучений. А ви втішаєте його, даєте корисні поради, просто розважаєте, дякуєте за все, що він вам зробив хорошого. Але все одно слово не має такої ваги, як добра справа.
За гарними словами не завжди стоїть справжній корисний вчинок.
Загалом, я вважаю, що доброта – це перш за все діло. До того ж справжній добрий вчинок завжди робиться безкорисливо. Воно чимниться “за порухом душі”.
Доброта може виявлятися і в малих вчинках, необов’язково у чомусь великому. Наприклад, варто приготувати вечерю втомленій після роботи мамі, захистити слабкого. Або власноруч посадити клумбу у запиленомумісті.
Доброта дійсно починається з малого. Хоча з часом людина буде здатна творити і великі справи. Як мати Тереза, наприклад, яка допомагала мільйонам бідних та хворих людей.
Добрі вчинки приностять радість не тільки оточуючим людям, але і тому, хто їх робить. Без добра життя нещасне. На цю тему в народі існує ще одне прислів’я: “Зле тому, хто добра не робить нікому”.
Пишуться через дефіс: озерно-болотний, здивовано-розгублений, вакуум-камера, в’єтнамсько-український, штабс-капітан, тьмяно-жовтий, всесвітньо-історичний, м’ясо-молочний, світло-рожевий, темно-зелений, блок-схема, видимо-невидимо, ячмінно-житній, сніжно-білий, синьо-зелений, зменшено-пестливий.
Вислів давньоримського історика Тацита: "Усе невідоме здається величним".