Я тобі напишу кілька прислів'їв, а одразу після кожного з них вкажу прислівник(з цього ж таки прислів'я та його(прислівника) характеристику) Ну ось, пояснювати я не вмію, та сподіваюсь, зрозумієш))
1. Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Гарно - розряд - якісно-означальне, похідний(походить від прикметника, утворився суфіксальним за до суфіксу -о), синтаксична роль - присудок(якщо точніше - частина складеного дієслівного присудка - гарно вчити)
2. Недовго цілився, та добре попав.
Недовго - розряд - часу б творення - префіксальний( беремо прислівник довго та додаємо до нього превікс не-), синтаксична роль - обставина.
Звідси ж беремо інший прислівник:
Добре - розряд - якісно-означальний б творення - суфіксальний(за до суфіксу е-), синтаксична роль - обставина.
Вибач, я вже майже нічого не пам'ятаю з цієї теми, тому до тим, що згадала)
1) Брати участь
2) Протягом усього періоду
3) Інформація (або «повідомлення»)
4) Вересень
5) Моя думка (або «власна думка»)
6) Скасований указ
7) Самовдосконалюватися (або «вдосконалювати себе»)
8) Моя біографія (або «автобіографія»)
9) Інтелектуальний процес (або «розумовий процес»)
10) Підвести погляд
11) Відступити
12) Більша частина
13) Аналізувати себе
14) О двадцятій годині (або «о восьмій годині вечора»)
15) Ширші можливості
16) Відповідно до
17) Знайдено проблему
P. S. Насправді 2, 3, 4, 11, 12(?), 17 не є такими уж помилками. Такі форми зафіксовані в старих словниках, у творах письменників. Але я просто знаю вже, що саме викладачі не люблять :) А 15 — то взагалі не помилка, а паралельна аналітична форма (хоча її багато хто не любить).
Нація — це велика, стала група людей, об'єднаних спільним походженням та історією, мовою, культурою, самосвідомістю та певними інтересами. Нація - це явище історичне, яке виникає на певному етапі розвитку людства. Швидке формування сучасних націй відбувається у період розвитку капіталістичних відносин. Важливою умовою формування нації є зростання національної самосвідомості: свідомого згуртування та об'єднання дій її різних представників не тільки на грунті усвідомлених ними спільних рис або спільного минулого, але й на грунті розуміння ними головних національних інтересів і вироблених спільних цілей (визвольної національної боротьби, національного відродження, розбудови національної державності тощо), досягнення яких сприяло б розквіту й зміцненню цієї нації.
Геніальними виразниками самосвідомості українського народу на різних етапах його історичного розвитку були Т. Шевченко, М. Драгоманов, М. Грушевський та інші.
На формування української нації справив вплив ряд чинників. Однобічне профілювання економіки України і перетворення її на сировинний придаток Росії, поява значної маси незайнятих селян активізували міграційні процеси, перемішування населення.
Консолідуючим чинником становлення української нації виступала рідна мова. У цей період українська мова сформувалася як літературна, що мало ще тісніше згуртувати українців. Великого значення набули наукові праці з історії та граматики української мови Олександра Потебні, Павла Житецького, Агатангела Кримського. Розширювали сфери вживання української мови й двомовні словники. Уже на початку XX ст. у світ вийшов упорядкований Борисом Грінченком чотиритомний словник української мови. Та найбільше сприяла розвитку української літературної мови художня література. Панас Мирний та Михайло Коцюбинський, Іван Нечуй-Левицький та Леся Українка, Павло Грабовський та Іван Франко не тільки творили літературну мову, а й гуртували народ. Але на цьому шляху доводилось долати багато перешкод. На початку XX ст. 3/4 українського населення було неписьменним; українство перебувало під гнітом економічних, політичних, соціальних, національних та інших проблем.
Для подолання всіх перепон на шляху творення нації потрібно було просвітити народ, підняти його на боротьбу за національне визволення.