объяснение:
іноді, коли мені хочеться сісти на диван і подивитись телевізор, я згадую про своїх батьків, які в цей час на роботі і повернуться додому дуже стомленими. тоді я берусь до роботи: мию посуд, прибираю з порохотягом і витираю пилюку. також я заварюю каву, бо батьки полюбляють цей напій. коли мама приходить додому, вона говорить: “о, як тут затишно! а як добре пахне! дуже дякую, доню! ” щоразу, коли випадає нагода зробити щось добре для мами й тата, я почуваюсь просто щасливою»
Ось і пролунав останный дзвоник. Ми закінчили початкову школу.
Вона перша познайомила мене з моїм класом, з вчителями і , найголовніше, з моєю першою вчителькою. Людмила Павлівна навчала нас не тільки рахувати і читати, але й домовлятися один з одним без бійок, допомагати однокласникам, стримувати свою непосидючисть. Ми разом вчилися гарно і зрозуміло розмовляти.
Всього й не назвеш, чого навчила початкова школа. Вона була як любляча і піклуюча ненька, коли мам не було поряд. Ми будемо завжди тебе пам ятати, початково школо. Ми вдячні Вам, наша Людмила Павлівна.