Книги про минуле не втрачають актуальність і в наш час. Вони є неоціненним надбанням сьогоднішнього суспільства, тому що висвітлюють всі проблеми і розв"язки проблем минулого, так важливих для науки теперішнього.
Важливим є те, що деякі морально-етичні норми не втрачають свого значення протягом усіх поколінь і те, що люди часто наслідують характери, звичаї і традиції своїх пращурів. У сучасному світі залишилось багато тих переваг і недоліків людської сутності, що були притаманні людям у минулому. До теми протиріччя особистості, у своїх книжках, зверталося багато українських письменників, таких як Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Карпенко-Карий.
Отже, на мою думку, саме книги про минуле розкривають сутність сучасного.
Осяяні сонцем гори виднілися за лісом.
Ми бачили спиляні бракон'єрами дерева.
Травиця, стоптана кіньми, припала додолу.
Збитий німцями літак впав у балку.
2) Чудово блищало небо, засіяне зорями (І. Нечуй-Левицький). 2. Широке рівне плесо віддзеркалювало срібні кучері залитих сяєвом хмар (В. Нестайко). 3. Сумно на небі, повитому в хмари (Дніпрова Чайка). 4. Сниться вночі мені зорями вишите небо (Г. Кириченко). 5. На темному небі нерухомо застигли химерні клаптики хмар, посріблених промінням місяця (Ю. Збанацький).