- Як ти гадаєш, у чому полягає щастя людини?
- Якоїсь конкретної чи взагалі?
- Спочатку взагалі, а потім - конкретної людини.
- Ну, давай розбриратися... Я гадаю, що щастя - це гармонія та спокій в душі, задоволення життям, відчуття радості буття...
- Можу додати до цього міцну сім"ю, здоров"я, наснагу.
- Так, але додай ще можливість і бажання творити добро іншим людям, допомагати тим, хто знаходиться у скрутній ситуації.
- А як ти вважаєш, мати друзів - також щастя?
- Звичайно, якщо в тебе вірні друзі, які завжди поруч і тебе розуміють, це також складова щастя.
- Так, але ти нічого не згадав про матеріальні статки, про майно та гроші.
- От тільки не треба думати, що всі багаті люди - щасливі. Як би тобі це не видавалося дивним - це далеко не так.
- Маєш на увазі що "багаті теж плачуть"?
- Саме це, у багатих купа своїх проблем, які не роблять їх щасливими, попри загальну думку.
- О, я зрозумів, здається, твою думку: щастя - це відсутність нещастя! Так?
- Думаю, що ти маєш рацію. Це головне і для окремої людини, і для людства взагалі.
Відредаговано
Батько був дуже ніжний часто обнімав мене цілував. Також батько любив дітей бавився зі мною і з чужими дітками любив жартувати завжди був оптимістом. У розмові часто вживав приказки. На всі дитячі фільми чи у цирк теж водив мене батько. Та найбілеше мені запам'ятався фільм «Сорочинський ярмарок».
Коли мені було сім років, батько на літо відіслав нас із мамою у село, звідки був Остап Вишня. І це теж дуже врізалось у мою пам'ять. Потім, перед війною, він два літа одвозив мене в Полтаву до тітки, яка жила на околиці міста. У будинку, де ми жили у Харкові, під нами були крамниці, а тому цілий рік у дворі стояли коні, які привозили туди товари.