Я у Москві, золотоглавій красуні! Я так давно хотів її відвідати, щоб на власні очі побачити це місто, про яке так багато чув різного. Я не просто у Москві, а на Красній площі, у самому центрі.
Красива, гарна - від цих слів походить її назва, цієї місцевості. Вона й насправді дуже красива, навіть велична і дуже старовинна. Перед собою я бачу дивну споруду. Що це може бути? Виявляється, це собор Василя Блаженного. Неперевершена краса! Який неповторний стиль! Ніколи не бачив чогось подібного! Дізнаюся, що собор збудований у 1561 році, а будівництво тривало шість років. Ця споруда вважається пам'яткою архітектури і інженерно-будівельного мистецтва світового значення. І вона включена у список Всесвітньої історичної і культурної спадщини ЮНЕСКО. Архітектура собору - вона незвичайна. Величезний букет різнокольорових квітів - ось до чого подібна ця споруда. Тут навіть не один храм, а одинадцять, і вони з"єднані між собою внутрішніми переходами. Збудований з цегли та білого каменя, цей храм має стіни більш як три метри завширшки. Кажуть, у цих стінах є ніши, де зберігаються, досі ніким не відкриті, клади часів Івана Грозного, за велінням якого і був збудований собор. Запах глибокої давнини - ось що відчуваєш всередині нього. Через високі вікна до храму надходить м"яке світло, робить його затишним. Під кожним вікном - голосник, який потрібен для того, щоб навіть у найвіддаленішому куточку кожен міг чути всі слова богослужіння. Стеля і стіни розписані олійними фарбами. Тут є ікони Нерукотворного, Матері Божої з Христом, апостолів, святих. А під самим куполом - образ Вседержителя. Собор Василя Блаженного - одне з небагатьох чудес світу, яке дійшло до нас через століття.
Його охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка, він не міг іти далі: неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч дороги громадилися вершини, які здавалися стрімкими й неприступними. Їх оточували непрохідні хащі, яруги, стрімчаки й бескиди… І все ж він зійшов з дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем. А були й такі, що заздрили й зневажали сміливця. Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий! А йому йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання, участь у боях, робота в газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим. А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три слова: — Хочу стати режисером!
Я у Москві, золотоглавій красуні! Я так давно хотів її відвідати, щоб на власні очі побачити це місто, про яке так багато чув різного. Я не просто у Москві, а на Красній площі, у самому центрі.
Красива, гарна - від цих слів походить її назва, цієї місцевості. Вона й насправді дуже красива, навіть велична і дуже старовинна. Перед собою я бачу дивну споруду. Що це може бути? Виявляється, це собор Василя Блаженного. Неперевершена краса! Який неповторний стиль! Ніколи не бачив чогось подібного! Дізнаюся, що собор збудований у 1561 році, а будівництво тривало шість років. Ця споруда вважається пам'яткою архітектури і інженерно-будівельного мистецтва світового значення. І вона включена у список Всесвітньої історичної і культурної спадщини ЮНЕСКО. Архітектура собору - вона незвичайна. Величезний букет різнокольорових квітів - ось до чого подібна ця споруда. Тут навіть не один храм, а одинадцять, і вони з"єднані між собою внутрішніми переходами. Збудований з цегли та білого каменя, цей храм має стіни більш як три метри завширшки. Кажуть, у цих стінах є ніши, де зберігаються, досі ніким не відкриті, клади часів Івана Грозного, за велінням якого і був збудований собор. Запах глибокої давнини - ось що відчуваєш всередині нього. Через високі вікна до храму надходить м"яке світло, робить його затишним. Під кожним вікном - голосник, який потрібен для того, щоб навіть у найвіддаленішому куточку кожен міг чути всі слова богослужіння. Стеля і стіни розписані олійними фарбами. Тут є ікони Нерукотворного, Матері Божої з Христом, апостолів, святих. А під самим куполом - образ Вседержителя. Собор Василя Блаженного - одне з небагатьох чудес світу, яке дійшло до нас через століття.