це набагато легше, чим ви можете вважати. треба вирішити у якому суспільстві ви бажаєте жити. яких людей ви бажаєте бачити коло себе протягом життя. які вчинки вважаєте гідним, а які навіюють вам жаху. це не така вже нездоланна справа, вам необхідно тільки поставитись до неї з усією серйозністю.
поставте собі питання: у якому я хочу жити суспільстві? що для мене є головним у цьому житті і чого я хочу від цього життя? іноді відповісти на ці питання може бути дуже складно, але ви не повинні зупинятися перед труднощами. николи не складайте руки.
якщо б мені колись поставили ці питання, я б без роздумів оголосив: суспільство, у якому переважає повага й розуміння — це суспільство, у якому я хочу жити. не має значення скільки людина робить помилок, важливо, щоб вона розуміла і визнавала ці помилки. та ще важливіше, щоб вона (людина) не засуджував за ці ж самі помилки інших людей.на мою думку, це є правильна точка зору і треба її поважати. у такому суспільстві я і хочу жити. бо кожна людина має право на помилку. важливо не намагатися не робити помилок, а вміти їх визнати й по змозі виправляти.
-Добрий день, Сашко! У мене є запитання до тебе.
-Добрий день, Олено Миколаївно!
- А що це з тобою трапилось? Що ти тримаєш в руках?
Сашко, неквапливо намагався сховати свого вогкого зошита за спину , але уважність вчительки взяла гору.
- Що ти там намагаєшся сховати?
- Мій зошит ,- пригнічено відповів Олександр.
- Дійсно? Але чому він такий не охайний?
- Це все через мою необачність, я надто поспішав і не до кінця закрив портфель, -почав виправдовуватися Сашко.
- Я думаю , що таку дрібницю можна легко виправити.
Але надалі, ти маєш бути уважнішим.
- Дякую за розуміння! До побачення, Олено Миколаївна!
- До побачення, Олександр
