Переписати речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Десь кличе щастя дальній спів дівочий і у ставку відбився молодик.
(В. Сосюра.) Бездонне небо і безмежний світ! (Л. Костенко.) За ніч іще трошки
підросла кульбабка і ще трохи підросли на луках всі квіти медок сон – квітка
дзвіночки. (О. Іваненко.) На наше щастя перша гілка була не високо і Ксеня
вхопилася за неї. (Б. Грінченко.) Знову хмуриться осінь і туманиться даль. (Г.
Матійчук.) А за вікном на квіти впали роси і соловей затьохкав у кущах. (В.
Сосюра.
«Бідний вовк»: «Був собі бідний вовк. І був він дуже голодний бо ніде нічого не може впіймати».
«Жнка, що мала крила»: «Жив на світі бідний чоловік зі своїм сином Петриком. Їм двом минав вік, як вода по камінню. Спливли тижні за тижнями, роки за роками».
Ці два зачини є досить нетиповими та незвичними.
Можна навести приклади і типових зачинів, які характерні для української творчості: «Були собі цар і цариця, а в них – три сини».