М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

ПОЕЗІЯ і ПРОЗА ПРОФЕСІЙ Редакція журналу щодня одержує чимало листів. Ці листи щирі й відверті.

Відчувається, що їх авторам хочеться висповідатися, спитати поради. Адже

розповісти про себе все, навіть найінтимніше, найзавітніше незнайомій

людині легше, ніж найближчому другові.

Ці два листи прийшли одночасно. Обидва від дівчат-ровесниць. Одна

дівчина, закінчивши школу, пішла працювати до канцелярії, її пригнічує

одноманітність хай і нескладної, але такої буденної праці. Вона заздрить

тим, хто завжди в дорозі, хто ночує в наметах, бачить над собою не стелю,

а зоряне небо.

Інша дівчина стала геодезистом. Тижні, а то й місяці вона проводить у

полі, тому так сумує за гамірливим містом, так заздрить своїм ровесницям,

які можуть хоч щовечора відвідувати якщо не музеї й театри, то принаймні

дискотеки. Професію свою вона ненавидить. «Мені здається, я сіла не в

свій потяг. Треба б пересісти, але як же непросто це тепер зробити»,—

пише вона.

Справді, тепер це непросто. Як і непросто, врешті, вибрати той самий

«свій» потяг вчасно і правильно.

Які неправдиві,— просто-таки бутафорські уявлення має наша молодь про

різні професії! Лікар — це для неї обличчя у марлевій пов'язці, яскрава

лампа над хірургічним столом. Родичі очікують біля дверей операційної,

уже з квітами, бо наперед переконані, що операція пройде блискуче.

Сталевар — це для молодих твердий погляд, рішучий вираз мужнього

обличчя, яскраве полум'я мартену... Геолог — це рюкзак, едельвейси,

водоспади, ризиковані, проте завжди вдалі переправи через бурхливі

гірські річки, гітара біля мальовничого багаття...

Як же легко зобразити зовнішні атрибути професій! І як нелегко розкрити

істинну суть фаху! Тут уже треба збагнути прозу щоденної копіткої праці

людей, бо ж без прози не існує поезії.

Життя геолога — це місяці, якщо не роки обробки зібраних матеріалів. Це

бездоріжжя, побутова невлаштованість, часто бездомність і безсімейність.

Крім краси гірських ущелин та екзотики дрімучих хащів, це люті комарі й

набридлива мушва, це безкінечна втома.

Життя лікаря-хірурга — це безперервне фізичне й душевне напруження, це

гоєння людських ран і виразок. Це будні прийому стражденних і, буває,

роздратованих хворих, це виснажливі нічні чергування. Нерідко — це й

найтяжчий моральний обов'язок сказати рідним, що врятувати хворого

попри всі зусилля не вдалося...

Життя вчителя — це не лише оберемки квітів у день екзаменів. Це стопи

зошитів, які доводиться перевіряти до глибокої ночі, це шум у класі,

штовханина на перервах, це сорок учнів із різними, такими непростими

характерами... І то в кожному класі по сорок, а скільки усього? А протягом

життя?

Тож придивляйтеся до людей, до їхньої праці, до прози й поезії професій,

які вас зацікавили! Щоб не довелося потім пересідати в інший потяг

(Із журналу; 410 слів).

2. Виконайте завдання над змістом прочитаного .

1) Визначте основну думку, тип і стиль мовлення прослуханого

тексту?

2) Через що може з'явитися незадоволення обраною професію?

3) Чому непросто обрати «свій потяг»?

4) Чому в молоді часто викривлені уявлення про різні професії?
5) Які професії згадуються в тексті? Що відомо про зовнішні
атрибути і суть кожної з них?
6) Як ви розумієте вислови: «Фахівці, як і професії, бувають
різні», «Без прози не існує поезії»?

👇
Открыть все ответы
Ответ:
lejaqw
lejaqw
25.02.2022

Марися вільно розкинулась у траві, задивилася на завислі кетяги акації. Пахнуть вони густо медово. Бджоли гудуть, обліплюють біло-рожевий цвіт. Десь із глибини урочища соловей подає голос. Кажуть, меншає на світі солов`їв( підкреслити апостроф). Невже планета справді прощається з цим сіреньким самобутнім найніжнішим своїм поетом? А з ким же ділити оте почуття, що підіймається, росте в тобі, хоча й не знаєш, для кого? Незвичайний стан переживає душа в цім давнім урочищі. Ніби п`янить(підкреслити апостроф) самий дух акації, від нього аж чадієш, умліваєш, поринаєш у безміри якогось блаженства. Марися змружує очі, і одразу ніби зникає все, тане. Маєш над собою лише цей дивний світ, зітканий із золотавості сонця й клубків білого обліпленого бджолами цвіту. Досягається якась не знана раніш гармонія, сонце розлилося, і сама ти вже ніби розчиняєшься в солодкій млості природи в її запашистих медах… Зовсім заплющуєш очі, і тоді тебе нема, життя розтануло, світ зіллявся — на місці сонця вирує в небі тільки жовто-бура гаряча туманність, сповнена пахощів цвіту й золотої бджолиної музики.

Объяснение:

4,4(10 оценок)
Ответ:
Женьочки
Женьочки
25.02.2022

Марися вільно розкинулась у траві. Задивилася на завислі кетяги акації. Пахнуть вони густо, медово. Бджоли гудуть, обліплюють біло-рожевий цвіт. Десь із глибини урочища соловей подає голос. Кажуть, меншає на світі солов'їв. Невже планета справді прощається з цим сіреньким, самобутнім, найніжнішим своїм поетом? А з ким же ділити оте почуття, що підіймається, росте в тобі, хоча й не знаєш, для кого? Незвичайний стан переживає душа в цім давнім урочищі. Ніби п'янить самий дух акації, від нього аж чадієш, умліваєш, поринаєш у безміри якогось блаженства. Марися змружує очі, і одразу ніби зникає все, тане. Маєш над собою лише цей дивний світ, зітканий із золотавості сонця й клубків білого, обліпленого бджолами цвіту. Досягається якась не знана раніш гармонія, сонце розлилося, і сама ти вже ніби розчиняєшся в солодкій млості природи, в її запашистих медах… Зовсім заплющуєш очі, і тоді тебе нема, життя розтануло, світ зіллявся — на місці сонця вирує в небі тільки жовто-бура гаряча туманність, сповнена пахощів цвіту й золотої бджолиної музики.

Объяснение:

4,4(41 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ