І люди йшли під гору ту стрімку. Знову всім незміряні красоти відкрилися в маленькому струмку.
Змалку його обступали білі стіни. На них висіли вишиті маминими руками рушники.
Помінялось місцем моє серце з сонцем. Весна навколо, вітер і блакить.
Молодь була на полі. Якраз настали жнива.
Сонце незабаром зайшло зовсім. Небо ще жевріло згасаючим багрянцем.
Відповідь:
Пояснення: