КАЛИНОВСКОЕ ЧУДО - ПРОСТРЕЛЕННЫЙ КРЕСТ
В день празника Ивана Купала, 7 июля 1923 года в субботу, трое красноармейцев ехали по дороге из Винницы на Калиновку и остановились возле креста напиться воды из источника. Один из солдат, ради развлечения, начал стрелять из винтовки в распятие и, как рассказывает письмо красноармейцу Иркутской конвойной команды войск ГПУ Сибири Григорному от его родителей (август 1923 года), выстрелил он 24 раза, но ни разу не попал в распятие, «а пули падали возле этого креста на землю, а как выстрелил в 25 раз, то попал в правое плечо Иисуса Христа и из плеча потекла кровь». По свидетельствам очевидцев и архивным материалам органов безопасности тогдашней власти, прессы того времени, - в красноармейца, который стрелял, отняло руку.
ЧУДО – ВСПЫШКА МОЛНИИ СОЗНАНИЯ
Об этом чуде быстро стало известно местным жителям и уже на следующий день они пришли на это место со священником села Сальник Владимиром Свінцицьним, чтобы . Во время этой первой службы «появилась на небесах икона - изображение Матери Божией и стояла 3 дня. 1-й день сияла, как солнце, а потом (стала) невнятная, как бы размытая». Впоследствии сюда пошли многочисленные крестные ходы со всей округи и даже со всей Украины.
КОМИССИЯ ПО РАССЛЕДОВАНИЮ ЧУДА
Атеистическая власть того времени сначала не знала, как правильно отреагировать на такое событие. Не могли терпеть самого факта чуда и религиозного подъема народа, но и боялись принимать кардинальные действия через большое скопление верующих. В секретном циркуляре того времени отмечалось, что нужно сосредоточить максимум внимания и сил на религиозном движении связанном с чудесами, но не выходить в методах борьбы за рамки. Также особо выделялось, что «на этом деле легче всего совершить ошибку и даже сломать себе шею».
Калиновское чудо местные чиновники пытались представить, как умелую религиозную агитацию «попов и церковников». У креста была выставлена на три недели охрана из 12-ти красноармейцев, «пока не приехала из Центра Комиссия и обследовала и признала, что действительно есть чистая кровь Иисуса Христа и забрали эту кровь и куда-то отправили».
Объяснение:
Переносне значення слів – це мовний художній засіб, закладений в його понятті переносити значення найменування з одного предмету на інший, воно несе асоціативні стосунки, тобто ґрунтуються на асоціаціях. Щодо завдання, ми знаємо, що переносне значення слів може бути впроваджене за до метафори, метонімії, синекдохи, які вважаються літературознавчими поняттями, де:
Метафора – це перенесення значення слова на основі подібності внутрішніх чи зовнішніх ознак.
Приклад: Голова колони здалася через пагорба, і Стів припав до оптичного прицілу «Браунінга».
Голова колони - військовий термін, який означає «передня частина» колони. Слово «голова» має переносне значення, яке ґрунтується на асоціації щодо розташування в колоні, подібності голова - перший, вищий, фронтальний.
Треба сказати про уособлення як вид метафори, тому що приведені слова для утворення мовних засобів мають його прямі ознаки, тому що уособлення – це перенесення особливостей поведінки людини на живу та неживу природу
Приклад: 1) Небо плаче дощем, а я плачу про нього, Схожу з глузду день за днем, В моїй душі один лише він.
Небо плаче – ми розуміємо, що небо не може плакати, тобто перенесення значення гається в схожесті проявів: л’є дощ – небо плаче
2) Вітер, вітер ... Грає, співає, Спритно листя з дерев зриває, На прогулянку з собою кличе, Що в душі у мене - він не знає.
Вітер грає, співає – як і в попередньому прикладі, вітер не може співати та грати, в цьому прикладі ми бачимо асоціативне перенесення вітер дме, віє - вітер грає, співає
Метонімія – це перенесення значення за суміжністю на основі просторового, логічного, тимчасового зв'язку або на основі виникаючих асоціацій.
Приклад:
1) Божевільні вчинки засліплюють, народжуються з сліпоти і небачення зовнішніх обставин.
Вчинки засліплюють – в цьому прикладі мається на увазі, що вчинки мають пряме значення чемних результатів, в слові засліпили переноситься значення «вражають», тобто перенесення значення ґрунтується на суміжності дії та результату дії (вчинки мають результат небачення зовнішніх обставин)
2) Місто святкує День повного звільнення від фашистської блокади.
Місто святкує – ми розуміємо, що місто не може святкувати, бо це неживий предмет. Слово «місто» передає перенос значення з населеного пункту на його мешканців (мешканці святкують)
Синекдоха – це перенесення значення за суміжністю на основі відношення частини до цілого. В завданні не має прикладу синекдохи. На всяк випадок можна привести такий приклад: Це був кращий голос країни.