Існують місця, які завжди викликають у людини подив, хвилювання і захоплення природною красою та неповторністю. Таким місцем є Хортиця — мальовничий острів, з обох боків омитий широким і могутнім Дніпром, оточений високими кам’яними скелями, піщаними берегами, вкритий зеленим лісом та синьоокими озерами, прикрашений різнобарвними квітами. Дивовижний краєвид та славна минувшина привертають увагу до острова мешканців міста Запоріжжя, мандрівників із різних куточків України та світу. Хортицю прославляли поети і художники, вивчали історики та краєзнавці. Кожен українець лине душею до її життєдайних джерел.
Острів Хортиця — єдина комплексна історико-культурна та природна пам’ятка, що охоплює період історії людства від епохи палеоліту (35 тис. р. до н. е.) до наших днів. За бронзового віку (ХУШ-УПІ ст. до н. е.) Хортиця стає одним із економічних та культурних центрів Дніпровського Надпоріжжя. Залізний вік (УІІІ ст. до н. е. — початок н. е.) залишив після себе курганні та ґрунтові могильники, Совутин- ське городище. Частина з них належить до дивовижного періоду в історії острова — скіфської доби (УІІ-Ш ст. до н. е.). Перші століття нової ери на Хортиці пов’язані з періодом черняхівської культури, а у другій половині І тис. н. е. тут проживали слов’янські племена. За часів Київської Русі через Хортицю пролягав відомий торговельний «Шлях з варяг у греки», і саме тоді поблизу плавневих озер острова розташувалося стародавнє поселення, яке дослідники називають Протовчим (Протолче).
Вже ближче до жовтня, ранок все холодніє та холодніє.Чому ж так відбувається?Осінь це перехідна пора року на зиму, чим ближче до зими,тим холодніше.По осіннім ранкам окрім того що холодно ще й темно майже як вночі,це тому що сонце перестає освітлювати частинку півничної півкулі.У цей ранковий час можно побачити заморозки на землі та дуже добре видно як природа готується до зимового сону.Тут не посперечаєшся, туга по літу залишається, але коли згадуєш сніг,ялинку,Новий рік та сани, то дуже хочеться щоб зима настала.Дивлячись на холодний осінній ранок так і хочеться налити теплого чаю та дивитися на цю красу.
1. Словосполучення використовується для називання предметів, їхніх ознак, дій. Наприклад: вишивали хустину, дівоча хустка. 2. Словосполучення складається щонайменше з двох слів (самостійних частин мови). Наприклад: вишивали шовком, купив ту хустину. 3. У словосполученні є головне слово і залежне слово. Від головного до залежного ставиться питання. Наприклад: 1. Словосполучення використовується для називання предметів, їхніх ознак, дій. Наприклад: вишивали хустину, дівоча хустка. 2. Словосполучення складається щонайменше з двох слів (самостійних частин мови). Наприклад: вишивали шовком, купив ту хустину. 3. У словосполученні є головне слово і залежне слово. Від головного до залежного ставиться питання.
Існують місця, які завжди викликають у людини подив, хвилювання і захоплення природною красою та неповторністю. Таким місцем є Хортиця — мальовничий острів, з обох боків омитий широким і могутнім Дніпром, оточений високими кам’яними скелями, піщаними берегами, вкритий зеленим лісом та синьоокими озерами, прикрашений різнобарвними квітами. Дивовижний краєвид та славна минувшина привертають увагу до острова мешканців міста Запоріжжя, мандрівників із різних куточків України та світу. Хортицю прославляли поети і художники, вивчали історики та краєзнавці. Кожен українець лине душею до її життєдайних джерел.
Острів Хортиця — єдина комплексна історико-культурна та природна пам’ятка, що охоплює період історії людства від епохи палеоліту (35 тис. р. до н. е.) до наших днів. За бронзового віку (ХУШ-УПІ ст. до н. е.) Хортиця стає одним із економічних та культурних центрів Дніпровського Надпоріжжя. Залізний вік (УІІІ ст. до н. е. — початок н. е.) залишив після себе курганні та ґрунтові могильники, Совутин- ське городище. Частина з них належить до дивовижного періоду в історії острова — скіфської доби (УІІ-Ш ст. до н. е.). Перші століття нової ери на Хортиці пов’язані з періодом черняхівської культури, а у другій половині І тис. н. е. тут проживали слов’янські племена. За часів Київської Русі через Хортицю пролягав відомий торговельний «Шлях з варяг у греки», і саме тоді поблизу плавневих озер острова розташувалося стародавнє поселення, яке дослідники називають Протовчим (Протолче).