Випиши фразеологізм, який є другорядним членом речення. Вкажи його синтаксичну роль. 1) Я, добродію, артист, перш усього артист, і не схибив я перед українським театром ані на пів мізинця (за М. Кропивницьким). 2) Словом, без «почуття плеча» твого соратника ти ніщо: така альфа і омега кодексу моралі й діяння футболіста (Ю. Смолич).
3) Батько похвалив свого нащадка, що він має олію в голові, хоч син і не був у тому певен (В. Большак).
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Немає мови — нема і народу. А як можна сказати, що такого народу, як український, немає? Український народ завжди славився своєю волею і тим, що ніколи не корився чужинцям. І поет у своєму вірші закликає до того, що краще нам стати німими, ніж розмовляти чужою мовою, скоритися, стати на коліна:
Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп’ясти,
Наша мово, наша мати!
Ніколи в житті український народ не відречеться від свого минулого, саме про це надії поета. Він вірив, що українська мова все ж таки відродиться на своїй землі і залунає в рідній школі:
того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі