-Ех,не хочеться покидати рідний край...-сказала мама з болем в очах. -Не хвилюйся,все буде добре,війна скоро закінчиться,-посміхаючись промовив Івась. -Сядь на лавку,перед дорогою завжди треба посидіти,кажуть,що тоді дорога буде легшою. -Якби ж то мамо,якби... Вони довго журилися,не хотіли покидати Україну,але німецькі війська сунули на країну і безжалісно трощили все. -Але ж ми повернемось,мамо,повернемось? -Хотілося б синку,навіть якщо не вдасться,я все одно залишу тут частку себе,тіло буде десь далеко,а душа рватиметься на волю,на рідну землю -Україну. -Мамо,ешелон рушай,швидше,бо не встигнемо!
Першим ученим у житті кожної людини є учитель. прекрасна, як на мою думку, професія, благородна мета якої, - працювати для майбутнього, сіяти зерна доброго, світлого, мудрого. учитель навчив нас писати й читати, розуміти й осмислювати. він провів нас у світ знань, допоміг обрати з тисяч свою дорогу в житті, навчив не лише премудрощів науки, а й найскладнішої - бути людиною. але разом з тим це одна із самих творчих професій. робота справжнього вчителя не закінчується дзвоником з уроку. те, що діти отримують в спілкуванні з ним, стає частиною їхньої особистості. сьогодні вчити і виховувати дітей, напевно, складніше, ніж колись. так, я добре пам’ятаю свою першу вчительку. у перший клас я пішла у 1984році. у ті часи вчителі були настільки універсальними та духовно багатими! перша вчителька, марія дмитрівна, відкрила мені очі на життя. вона була дуже доброю і стала моєю наставницею в житті. у сучасних умовах ми намагаємося закласти вчителям такі універсальні знання, щоби вони навчили школярів жити. адже це краще, ніж просто дати знання.
-Не хвилюйся,все буде добре,війна скоро закінчиться,-посміхаючись промовив Івась.
-Сядь на лавку,перед дорогою завжди треба посидіти,кажуть,що тоді дорога буде легшою.
-Якби ж то мамо,якби...
Вони довго журилися,не хотіли покидати Україну,але німецькі війська сунули на країну і безжалісно трощили все.
-Але ж ми повернемось,мамо,повернемось?
-Хотілося б синку,навіть якщо не вдасться,я все одно залишу тут частку себе,тіло буде десь далеко,а душа рватиметься на волю,на рідну землю -Україну.
-Мамо,ешелон рушай,швидше,бо не встигнемо!