Найдорожча в світі людина — це мама. Вона завжди поруч. Хто знає, скільки болю і любові може вмістити в себе материнське серце! Адже коли дитина захворіє, мама завжди співчуває і лікує, і навіть хворіє разом з нею. Матері супроводжують нас усе своє життя. Сила материнської любові перемагає будь-яку відстань. І де б ми не були, їхня турбота, їхні молитви їхня любов зберігається в наших серцях. Моя мама — ніжна і добра, лагідна і красива жінка. Моя мама ще з дитинства навчила мене поважати і любити людей, бути чесною і доброю, щирою і чуйною,вірною.
У наш нелегкий час, коли шкала цінностей повністю перевернута, коли матеріальні блага важать більше від духовних надбань, починає здаватися, що вже щезли благородство та честь, доброта та милосердя. Але це не так! Є цінності, які не зникнуть ніколи, на них не вплинуть історичні кризи. Ці цінності народжені, щоб жити вічно.
Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторкана і незламна річ — гідність людської особистості. У житті людина зустрічається з чесністю та підлістю, щастям та горем; у житті бувають миті не тільки радості, а й страждання, душу перевертають всепоглинаюча любов і почуття ненависті; бувають такі ситуації, коли потрібно відмовлятися від чогось і йти на жертву задля блага рідної, близької людини, потрібно піднестися силою своїх думок, переконань над почуттями та емоційними поривами.
Усе це вимагає гідності. Треба з гідністю жити, працювати, з гідністю користуватися матеріальними і духовними благами, на які ти маєш право, з гідністю переживати радість і горе, з гідністю хворіти і прожити свою останню годину, бо коли настане час відповідати за всі свої думки, слова та вчинки перед самим строгим суддею, якого не можна підкупити або вмовити, — перед своєю Совістю, не в кожного вистачить мужності зазирнути в її очі — на це здатна тільки людина, як зберегла свою гідність.
Петро:привіт як справи?
Ілля:привіт добре!
Петро:я хотів в тебе запитати ким ти хочеш стати коли виростеш?
Ілля:Електриком! А яка професія тобі подобається?
Петро:Мені, шеф кухар, кондитер!
Ілля:А чому ця професія?
Петро:тому що я люблю щось робити на кухні варити,пекти і так далі! А що тобі сподобалось що ти вирішив стати Електриком?
Ілля:я з самого дитинства люблю електрику ну не зовсім, моє хобі це проводки!
Петро:зрозуміло!
Я не знаю чи так як треба я написала вибирайте!?