Довести належність до публіцистичного стилю. Як правило, не буває диму без вогню. Люди, навіть бажаючи добра, можуть дуже сильно образити. Це часто призводить до конфліктів. Але конфлікти можуть бути із різних ситуацій: через нездужання, втоми і так далі. Ось тому потрібно навчитися прощати.
Пробачити людину не так то просто, тому якщо ви дуже довго збирали на людину зло, планували, щоб помститися, дуже важко відмовитися від цього. Навчитися прощати - велика мудрість.
Адже коли ви навчитеся прощати, то й на душі стане легше.
Тому потрібно вирішити, що ж потрібно для початку. По-перше, потрібно усвідомити причину конфлікту. Для цього потрібно все обдумати зі спокійним серцем. Адже під час сварки все сприймається бiльш серйозно, а якщо розібратися, то насправді причина не так вже й критична і навіть іноді може викликати сміх.
Вмійте пропускати свій негатив через себе. Найголовніше не ображатися на інших людей, часом і не замішаних в цьому. Краще спрямувати свою енергію на перегляд улюбленої передачі, подумати про щось приемне, сходити на прогулянку, подихати свіжим повітрям і так далі.
Так само потрібно розібратися в собі і в своїх почуттях. Постаратися втихомирити свій запал у себе в душі, не тримати образу. Звичайно потрібно думати не тільки про себе, але й про свого кривдника. Постарайтеся зрозуміти, чому все це він затіяв, може бути, що у нього не було іншого виходу.
Не треба боятися першим просити прощення. Адже часто той, на кого ви тримаєте зло, близька для вас людина. Якби він був абсолютно чужим, то ви б давно забули про все, що сталося. І пам'ятайте: краще пробачити, ніж помститися.
Складіть план до тексту.
Як дивно усвідомлювати, що кожна епоха не була величною сама по собі. Цю велич створювали люди. І саме їх внесок в історію і складав епоху. А людям, малим чи великим, властиво в чомусь помилятися, в чомусь переконуватися. Тільки так з'являються нетрадиційні рішення, тільки так вершаться великі справи. Мабуть, по-іншому не буває. Адже світ гармонії одночасно є і світом протиріч. І цей світ накладає свій відбиток на людину, проте кожне століття має своїх геніїв, іноді їх імена залишаються в забутті, а іноді зоряно сяють на небосхилі ще багатьом і багатьом поколінням. Таким є ім'я Франческо Петрарки, який вважається першим письменником епохи Відродження.
Підґрунтям цієї визначної епохи стала творчість Данте. А оскільки Петрарка висвітлював загальні історичні протиріччя, що характеризували середньовічну Італію в цілому, то саме це і визначило його провідну роль у формуванні нової, національної культури італійського Відродження.
Я думаю, що роль Петрарки визначається ще й тим, що він став першим великим ученим-гуманістом, і саме тому утвердився як перший великий лірик італійського Відродження. Його постать уособлювала реальне втілення нового письменника і новий тип взаємовідносин людини і суспільства.
Що до Петрарці повністю присвятити себе світській культурі європейського гуманізму? Парадоксально, але саме прийняття духовного сану. Адже цей факт дозволив йому входити в різні суспільні кола й бачити життя різних верств. Невдовзі до нього прийшла слава кращого лірика сучасності.
Объяснение: