Відповідь:
План тексту
1.«Навіщо оті вірші? Кому здалася ваша поезія?...».
2.«Поезія — звучання душі, адже душа не буває німою!».
3.«Знаєте давньогрецьку легенду про гору Парнас?».
4.« Олімпійським богам це не сподобалося, і вони наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце».
5.«Проте не забувайте, що навчитися римувати — ще не означає стати поетом.»
Докладний переказ тексту
Багато людей задає собі питання про роль поезії у нашому житті, адже і думки, і почуття чудово можна висловити прозою.
Їм здається, що краще посидіти за комп’ютером, ніж читати якісь віршики. Просто зайва трата часу. Але невже цим людям ніколи не доводилося відчути радість чи сум від почутих або прочитаних (можливо, мимоволі) кількох рядків поезії.
Поезія — це дивне звучання нашої душі, а душа ніколи не буває німою! Поетичні рядки пробуджують смуток і радість, заспокоюють або викликають біль. Цей неповторний дотик до людської душі неможливо передати словами. Поезія — це дзеркало розмаїтого духовного світу.
Досить згадати давньогрецьку легенду про гору Парнас, на якій щовесни водили танки сестри Аполлона, музи, прекрасні юні богині, покровительки мистецтв. Вони співали, Аполлон підігравав їм, перебираючи струни своєї золотої кіфари.
Кожному, звичайно, відомий вислів «зійти на Парнас». Це означає — бути прекрасним поетом, композитором, дорівнятися талантом до муз та Аполлона.
Одного разу музи так прекрасно співали, що навкруги застигло все, зачароване дивним виконанням. Гора Гелікон від того дива почала швидко рости й доросла до неба. Олімпійським богам це не сподобалося, і вони наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце. Кінь ударив копитом й загнав гору в землю, а на місці удару забило джерело. З того часу ця чудодійна вода допомагає поетам, додаючи натхнення та наснаги.
Мабуть, кожному хочеться посмакувати водою з цього джерела? Може, хтось пробує віршувати? Це дуже добре. Але потрібно пам’ятати, що навчитися римувати рядки, не означає бути поетом. Не хизуйтеся перед друзями кожним створеним вами рядком, не поспішайте надсилати до редакції. Поети пишуть не заради слави, а для душі!
Пояснення:
Активність в побудові власної долі - запорука відповідального життя. Краще боротися і вибудовувати власне життя, ніж споглядати і коритися.
В кожній людині є поклик до реалізації власних талантів та дарів, але не кожна людина намагається їх реалізувати. Нажаль, дуже часто талановиті художники, письменники, лікарі, вчителі коряться волі своїх батьків, змінюють своїм покликам душі і йдуть у напряму, який їм обирають батьки, друзі або оточуючі.
І після нудьги і нездійснених мрій вони розуміють, що вже пізно щось змінювати. Але ніколи не пізно. Завжди є час для зміни своєї долі. Треба їти за покликом свого серця, а не суспільної думки.
Якщо ти маєш мрію і віру, то це піднімить тебе на висоти життя. Тому підкорятися долі - це вислів для тих, хто опустив руки. Життя - це боротьба, і треба боротися за кращу долю, за власну реалізацію, за краще майбутнє.
«Треба в житті любити гаряче і багато…»
«Що ти?! А руки? Серце?! Куди заховати їх?!»
«Може, не зможу батьком – стану їм старшим братом; будь їм, маленьким, сірим, просто сестрою ти…»
Объяснение: